Президент Росії Володимир Путін переформулював позицію Кремля щодо війни Ізраїлю та ХАМАС на набагато більш антиізраїльську позицію, намагаючись продемонструвати нібито лицемірство засудження Заходом російського вторгнення в Україну.
Путін заявив, що учасники саміту G20, які висловили шок у зв’язку з продовженням російської війни в Україні, натомість повинні бути «шоковані» «кривавим» Євромайданом 2014 року в Україні (це внутрішня справа України, яка не дає право іншій державі розв’язувати війну) та подальшою війною, яку «київський режим розв’язав проти власного народу» на Донбасі та «винищенням мирного населення в Палестині, в секторі Газа».
Історія початку російсько-української війни, яку Путін подає як внутрішній конфлікт в Україні
У лютому 2014 року Путін ввів війська до українського Криму, захопивши півострів (про це російський президент свідчив у фільмі “Крим. Шлях на батьківщину”).
12 квітня 2014 року російський офіцер ФСБ Ігор Гіркін (Стрілков), порушивши зі своїми бойовиками державний кордон України вторгся на український Донбас, розпочавши дестабілізацію ситуації у Слов’янську, потім у Краматорську та інших містах, після чого кадрова російська армія включилася у допомогу бойовику, розпочавши бойові дії (про це сам Гіркін свідчив у багатьох публічних інтерв’ю).
Наприкінці 2021 року, напередодні оголошення Путіним війни Україні, яку він назвав неюридичним терміном “спеціальна військова операція” і широкомасштабного вторгнення, що послідувало за цим, російський диктатор оголосив ультиматум США і блоку НАТО в цілому, в якому висунув територіальні претензії до країн на європейському континенті.
Заява Путіна про війну Ізраїлю та ХАМАС від 22 листопада, де йдеться про «винищення цивільного населення Палестини», була відходом від попереднього кремлівського уявлення, яке здебільшого зосереджувалося на закликах до миру та заяві, що війна Ізраїлю та ХАМАС відверне увагу від надання західної військової допомоги Україні, вважають аналітики ISW. Обставлення Путіним 22 листопада війни між Ізраїлем і ХАМАС продовжує використовувати цю війну для підриву підтримки Заходом України, а також сигналізує про потенційно зростаючу підтримку інтересів Ірану в регіоні та зростаючу готовність протистояти Ізраїлю.