Російська наступальна операція із захоплення Покровська символізує російський підхід до війни в Україні, який передбачає позиційну війну для поступового прогресу та прагне виграти у війні на виснаження.
Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) виклали своє бачення цього підходу в умовах українського спротиву.
Російське військове командування поставило перед Центральним угрупованням військ завдання виявити та використати слабкі місця в оборонній лінії України після захоплення Росією Авдіївки в середині лютого 2024 року. Механізовані підрозділи Центрального угруповання сил досягли помітного тактичного прориву на північний захід від Авдіївки у середині квітня 2024 року, використовуючи виснажені та погано оснащені українські сили, а російське військове командування продовжувало інвестувати додаткову живу силу з оперативних резервів Росії, щоб протягом кількох місяців не допустити кульмінації наступальних операцій на схід від Покровська.
Російські війська застосовували постійний інтенсивний наступальний тиск по всьому фронту на схід і південний схід від Покровська та випадково використовували слабкі місця в обороні України для просування в цьому напрямку, і російське військове командування допускало значні втрати живої сили в обмін на просування приблизно на два квадратних кілометри на добу (загалом близько 406 квадратних кілометрів) у Покровському районі за останні півроку. Російські війська на Покровському напрямку зосередилися на фронтальному наступі піхоти від невеликого села до невеликого села під час їхнього поступового просування до Покровська та часом тижнями намагалися захопити невеликі села в цьому районі, не намагаючись просунутися маневром.
Схоже, що російське військове командування відмовилося від стрімких тактичних досягнень на Покровському напрямку та перейшло до позиційної війни. Розрахунок Путіна про те, що Росія може продовжувати поступове повзуче просування нескінченно протягом тривалого стану позиційної війни, ґрунтується на перевазі Росії в живій силі та матеріальних ресурсах. Постійні темпи формування збройних сил Росії дозволили російським збройним силам підтримувати поточний темп наступальних операцій по всій лінії фронту, створюючи приблизно стільки нових сил, скільки російська армія втрачає за певний період. Повідомляється, що російська оборонна промисловість здатна виробляти або відновлювати достатню кількість бронетехніки, щоб підтримувати поточний рівень втрат російської бронетехніки в Україні протягом принаймні двох-трьох років.
Теорія перемоги Путіна базується на припущенні, що українські сили не можуть отримати та підтримувати живу силу та матеріальні засоби, необхідні для запобігання невизначеному, поступовому просуванню Росії або боротьби з ініціативою, і українські сили, схоже, активно кидають виклик цьому припущенню в Курській області, вважають аналітики ISW.