Прогнозування закінчення російсько-української війни та оцінки здатності України встояти в конфлікті залежить від безлічі факторів, включаючи поточні спілки, постачання зброї, економічний стан обох країн, впливу політики США (включаючи “трампівські тарифи” та припинення постачання зброї), а також динаміки на полі бою та дипломатичних зусиль. Але спробуємо щось спрогнозувати.
Грунтуючись на доступній інформації та поточних тенденціях, наведено нижче аналіз з урахуванням зазначених факторів.
1. Сучасні спілки Росії та України
Україна:
Західні союзники: Україна спирається на підтримку США, країн НАТО (особливо Великобританії, Німеччини, Франції, Польщі) та ЄС. Ці країни надають військову, фінансову та гуманітарну допомогу, а також розвіддані. Проте з приходом адміністрації Трампа у 2025 році підтримка США ослабла, що відображено у припиненні військових постачань.
Європейська допомога: ЄС виділив значні кошти (144 млрд євро до січня 2024 року, з яких 77 млрд реалізовано), але розрив між обіцянками та реальними постачаннями зберігається. Країни, як-от Великобританія, продовжують підтримувати Україну, включаючи дозвіл на удари далекобійною зброєю по Росії.
Інші партнери: Канада, Австралія, Японія та Південна Корея також надають допомогу, хоча їх внесок менший.
Росія:
Союзники та партнери: Росія підтримує зв’язки з Китаєм, Іраном, Північною Кореєю та, меншою мірою, Індією та деякими країнами Глобального Півдня. Китай забезпечує економічну підтримку та постачання технологій (наприклад, дрони, мікроелектроніка), Іран постачає безпілотники та балістичні ракети, а КНДР — артилерійські боєприпаси.
Обмеження: Росія знаходиться у відносній дипломатичній ізоляції на Заході, що обмежує її доступ до передових технологій та ринків. Однак вона компенсує це за рахунок сировинних доходів та співпраці із незахідними країнами.
2. Постачання зброї
Україна:
Припинення постачання США: США припиняють постачання зброї Україні. Це критично важливо, оскільки США були найбільшим постачальником (наприклад, 200 тисяч 155-мм снарядів, дрони Switchblade, HIMARS та інше). Припинення постачання різко знижує здатність ЗСУ підтримувати інтенсивні бойові дії, особливо в умовах нестачі боєприпасів, що вже призвело до втрати Авдіївки у 2024 році.
Європейська компенсація: Європа намагається заповнити прогалину, але постачання обмежено виробничими потужностями та бюрократією. Наприклад, Чехія ініціювала закупівлю снарядів, але масштаби недостатні. Великобританія та Франція постачають ракети Storm Shadow/SCALP, але їх запаси обмежені.
Власне виробництво: Україна нарощує виробництво дронів та боєприпасів, але не може повністю компенсувати відсутність західної допомоги.
Росія:
Власний ВПК: Росія розконсервує старі запаси (танки, артилерія) та нарощує виробництво дронів та ракет (“Іскандер”, “Кинжал”). Однак санкції обмежують доступ до мікроелектроніки, а якість нової техніки викликає питання.
Постачання союзників: Іран і КНДР забезпечують значні обсяги дронів і снарядів, що дозволяє Росії підтримувати артилерійську перевагу.
Обмеження: Після 2026 року експерти прогнозують спад потужності російського ВПК через виснаження ресурсів та санкції.
3. Економічний стан
Україна:
Економіка України дуже постраждала: ВВП упав, інфраструктура зруйнована, морські порти заблоковані, що обмежує експорт. Країна залежить від західної фінансової допомоги (наприклад, $95 млрд від США у 2024 році, хоча схвалення затримувалося).
Без американської підтримки та з обмеженою європейською допомогою економіка може зіткнутися з колапсом, що ускладнить фінансування армії та відновлення.
Позитивний фактор: доступ до корисних копалин (уран, літій та інше), які пропонує Зеленський розробляти із Заходом.
Росія:
Економіка Росії зазнає тиску від санкцій: інфляція вища за 9%, ставки за кредитами перевищують 20%, зростання ВВП уповільнюється (прогноз на 2025 рік — різке зниження). Проте високі ціни на нафту та торгівля з Китаєм та Індією дозволяють зберігати доходи.
Військові витрати зростають, що посилює дефіцит бюджету та соціальну напругу. Втрати на фронті (1500 чоловік на день, за західними оцінками) збільшують внутрішнє невдоволення.
Довгострокова перспектива: санкції та ізоляція підривають промисловість, особливо високотехнологічні сектори.
4. “Трампівські тарифи” та політика США
Тарифи: Політика Дональда Трампа, включаючи запровадження високих тарифів на імпорт (10–20% на всі товари, до 60% на китайські), спрямована на захист економіки США, але може побічно вплинути на війну:
На Росію: Тарифи на китайські товари можуть обмежити доступ Росії до мікроелектроніки та технологій, оскільки Китай є ключовим постачальником. Це посилить дефіцит комплектуючих для вітчизняного ВПК.
Тарифи збільшать вартість імпорту до Європи, що може скоротити фінансову допомогу Україні, оскільки європейські економіки будуть змушені перерозподіляти ресурси.
Припинення підтримки України: Трамп неодноразово заявляв про намір скоротити допомогу Україні та досягти швидкого припинення війни. Припинення постачання зброї США вже послабило ЗСУ, а тиск на Київ для переговорів посилився. Це підтверджують повідомлення про 30-денне перемир’я та поновлення поставок лише після згоди Києва на переговори.
Переговори: Адміністрація Трампа розглядає війну як “проксі-конфлікт” між США та Росією та наполягає на дипломатичному рішенні, що знижує ймовірність довгострокової підтримки України.
5. Прогноз закінчення війни
Точний термін закінчення війни передбачити неможливо, але на основі поточних даних можна виділити кілька сценаріїв:
a) Припинення вогню у 2025 році (ймовірність: висока)
Умови: Тиск Трампа на Україну та Росію призводить до тимчасового перемир’я, як передбачають джерела. Переговори можуть відбуватися за посередництва США, Туреччини або Саудівської Аравії. Можливі умови:
– Заморозка лінії фронту із збереженням 20% території України під контролем Росії.
– Демілітаризована зона на Донбасі та відстрочення питання належності територій.
– Відмова України від вступу до НАТО на 10 років в обмін на військові гарантії.
Чинники:
– Втома України від війни та нестача ресурсів без американської допомоги.
– Бажання Росії закріпити поточні територіальні придбання та уникнути нової мобілізації.
– Економічний тиск на обидві сторони, особливо на Україну, позбавлену постачання США.
Термін: Перемир’я можливе у 2025 році, ймовірно, до середини року, якщо Трамп, нарешті, реалізує обіцянку “закінчити війну за 24 години”.
b) Заморожений конфлікт (імовірність: середня)
Умови: Без повної угоди війна переходить у мляву фазу, подібну до АТО до 2022 року. Росія продовжує тиск на сході, але без масштабних наступів, а Україна утримує позиції за рахунок європейської допомоги.
Чинники:
– Небажання Путіна погоджуватися на перемир’я без виконання умов (виведення ЗСУ з нових регіонів, відмова від НАТО).
– Обмежена здатність Росії проводити великі настання через втрати та санкції.
– Часткова компенсація Європою американської допомоги, що дозволяє Україні продовжувати опір.
Термін: Конфлікт може затягтися до 2026-2027 років, якщо переговори проваляться.
c) Ескалація та продовження війни (імовірність: низька)
Умови: Росія посилює наступ, користуючись послабленням ЗСУ, або Україна отримує несподівану підтримку (наприклад, від Європи чи приватних джерел). Це малоймовірно через втому обох сторін та дипломатичний тиск.
Чинники:
– Можливе втручання третіх сторін (наприклад, розміщення миротворців чи військ НАТО).
– Загрози ядерної ескалації, хоч Китай виступає проти.
Термін: Війна може тривати до 2028 року, як припускають деякі російські джерела, але це менш імовірно через економічні обмеження.
6. Чи зможе Україна встояти?
Здатність України продовжувати опір залежить від таких факторів:
Без американської допомоги:
Припинення поставок США критично послаблює ЗСУ, особливо в артилерії та ППО. Нестача боєприпасів вже призвела до втрат (Авдіївка, 2024). Без HIMARS, Patriot та снарядів Україна втрачає здатність до контрбатарейної боротьби та захисту своїх міст. Європейська допомога (Storm Shadow, Leopard 2 та ін.) почасти компенсує, але не покриває дефіцит. Власне виробництво дронів та ракет допомагає, але недостатньо для повномасштабної війни. Таким чином, без США Україна може утримувати оборону у 2025 році, але не здатна проводити наступи чи повернути території.
Економічна стійкість:
Економіка України на межі колапсу без зовнішнього фінансування Припинення американської допомоги та “трампівські тарифи” посилюють ситуацію, обмежуючи експорт та доступ до ресурсів. Пропозиція Зеленського розробляти корисні копалини може залучити інвестиції, але це довгострокова перспектива.
Моральний дух та мобілізація:
Українці втомилися від війни, але опитування показують небажання територіальних поступок. Посилення мобілізації в 2024 році викликало невдоволення, що може послабити внутрішню стабільність. Успіхи, такі як операція в Курській та Бєлгородській областях, підтримують бойовий дух, але без зброї обмежені.
Імовірність успіху:
Короткострокова перспектива (2025): Україна може встояти за умови збільшення європейської допомоги та ефективного використання дронів та ППО. Однак без США вона буде змушена погодитися на перемир’я на невигідних умовах (втрата частини територій, нейтральний статус).
Довгострокова перспектива (2026+): Без відновлення американської підтримки та з урахуванням виснаження ресурсів Росія може досягти стратегічної переваги, особливо якщо закріпить контроль над Донбасом та півднем.
7. Висновок
Прогноз закінчення війни: Найімовірніший сценарій — припинення вогню у 2025 році під тиском адміністрації Трампа, із заморозкою лінії фронту та збереженням Росією контролю над окупованими територіями. Повне політичне врегулювання малоймовірне через суперечності (наприклад, вимоги Путіна щодо демілітаризації та відмови України від НАТО).
Здатність України встояти: Без американського постачання Україна зможе продовжувати опір у 2025 році за рахунок європейської допомоги та власного виробництва, але її можливості обмежені. Встояти у довгостроковій перспективі без поновлення підтримки США буде вкрай складно, що змусить Київ до переговорів.
Ключові фактори: Успіх України залежить від здатності Європи компенсувати відсутність США, дипломатичних зусиль Трампа та внутрішньої єдності. Росія, незважаючи на економічні проблеми, має перевагу в ресурсах та союзниках (Китай, Іран, КНДР), але її здатність до масштабних наслідків обмежена.