Визначення переможців і тих, хто програв у глобальній торговельній війні, викликаної взаємними тарифами між США та Китаєм, а також їх наслідками для інших країн, залежить від економічної стійкості, залежності від світової торгівлі, внутрішніх ресурсів та стратегічної адаптації.
Які країни мають більше шансів здобути перемогу у цій торговій війні, а які програти?
Країни з найбільшими шансами виграти
1. Індія
Чому виграє:
Диверсифікація експорту: Індія активно нарощує експорт до США, ЄС та країн, що розвиваються, замінюючи Китай у деяких секторах (електроніка, текстиль, фармацевтика). Експорт у США може зрости на 10–15% за рахунок переорієнтації ланцюжків постачання.
Низька залежність від Китаю: Торгівля з Китаєм становить менше ніж 10% ВВП Індії, що знижує вразливість до китайських мит.
Приклад: Індія вже перехоплює частину китайського експорту напівпровідників та текстилю, а також залучає інвестиції від компаній, що залишають Китай (Apple, Tesla).
Внутрішній ринок: Населення 1.4 млрд чоловік і середній клас, що росте, підтримують внутрішній попит, пом’якшуючи зовнішні економічні шоки.
Геополітичні переваги: Індія зміцнює зв’язки зі США та ЄС через ініціативи на кшталт Quad, отримуючи інвестиції та технології.
Зростання ВВП: Прогноз зростання ВВП на 2025 рік — 6.5–7%, один із найвищих у світі, що робить Індію привабливою для інвесторів.
Ризики: Недостатня інфраструктура та бюрократія можуть уповільнити зростання, але у короткостроковій перспективі Індія у виграші.
2. В’єтнам
Чому виграє:
Заміна Китаю в ланцюжках поставок: В’єтнам став бенефіціаром відходу компаній з Китаю, особливо в електроніці та взутті. Експорт у США зріс на 20% із 2018 року.
Торгові угоди: Участь у RCEP та CPTPP забезпечує доступ до ринків Азії та Тихоокеанського регіону, компенсуючи втрати від глобальних тарифів.
Низькі витрати: Дешева робоча сила та сприятливий інвестиційний клімат залучають іноземні інвестиції.
Прогноз зростання: ВВП В’єтнаму очікується на рівні 6–6.5% у 2025 році.
Приклад: Samsung та Nike розширюють виробництво у В’єтнамі, переорієнтовуючи ланцюжки поставок із Китаю.
Ризики: Залежність від китайських комплектуючих (30% імпорту) може створити проблеми, якщо Китай запровадить обмеження.
3. Індонезія
Чому виграє:
Ресурси та експорт: Індонезія – найбільший експортер нікелю, вугілля та пальмової олії. Тарифи підвищують попит на її сировину, особливо в Азії.
Населення 270 млн осіб підтримує стабільний попит.
Нейтральна позиція: Індонезія уникає прямої участі у торговельній війні, зберігаючи відносини із США, Китаєм та ЄС.
Прогноз зростання: ВВП очікується на рівні 5–5.5% у 2025 році.
Приклад: Індонезія залучає інвестиції у переробку нікелю для електромобілів, конкуруючи з Китаєм.
Ризики: Обмежена диверсифікація економіки та залежність від сировинного експорту.
Чому ці країни виграють?
Ці країни (Індія, В’єтнам, Індонезія) мають зростаючі економіки, низьку залежність від прямих наслідків американо-китайських тарифів та можливість зайняти ніші, які звільняються Китаєм чи США. Їх успіх пов’язаний із переорієнтацією глобальних ланцюжків поставок та внутрішнім попитом.
З огляду на високу ймовірність цих країн вистояти і навіть виграти у трампівській торговій війні, ймовірно, слід інвестувати у них.
Країни з найбільшими шансами програти
1. Південна Корея
Чому програє:
Залежність від Китаю та США: Експорт становить 40% ВВП, з яких 30% йде до Китаю та 20% до США. Тарифи порушують ланцюжки постачання, особливо в електроніці (напівпровідники, смартфони).
Зниження попиту: Уповільнення економік США та Китаю скорочує попит на корейські товари.
Прогнози: Goldman Sachs оцінює зниження ВВП Південної Кореї на 1–1.5% через тарифи. Безробіття може зрости з 3% до 4.5%.
Приклад: Samsung та LG залежать від китайського ринку та американських споживачів, що робить їх уразливими.
Пом’якшувальні фактори: Сильна технологічна база та диверсифікація у Південно-Східну Азію можуть частково компенсувати втрати.
2. Німеччина
Чому програє:
Залежність від експорту: Експорт становить 47% ВВП з ключовими ринками в США (автомобілі) та Китаї (машинобудування). Тарифи США на європейські товари (10–20%) і мита ЄС у відповідь б’ють по автопрому.
Уповільнення Китаю: Зниження попиту в Китаї (8% експорту Німеччини) скорочує доходи компаній, таких як Volkswagen і Siemens.
Прогнози: Єврокомісія оцінює зниження ВВП Німеччини на 0.8–1.2% до 2027 року, але ефект розпочнеться у 2025 році. Інфляція може зрости до 3-4%.
Приклад: Німецький автопром втрачає конкурентоспроможність через зростання витрат та скорочення китайського ринку.
Пом’якшувальні фактори: Сильна внутрішня економіка та держпідтримка можуть пом’якшити удар, але короткострокові втрати є неминучими.
3. Мексика
Чому програє:
Залежність від США: 80% експорту Мексики йде до США (автомобілі, електроніка). Тарифи США на рівні 25% (введені у 2025 році) скоротять експорт на 10–15%.
Економічні наслідки: Moody’s прогнозує зниження ВВП Мексики на 2–2.5% та зростання безробіття з 4% до 6%.
Інвестиції: Невизначеність через тарифи та загрози перегляду USMCA знижує приток іноземних інвестицій.
Приклад: Автовиробники (Ford, GM) можуть скоротити виробництво в Мексиці, переносячи його до США.
Пом’якшувальні фактори: Дешева робоча сила та близькість до США зберігають привабливість для деяких інвестицій.
Чому ці країни програють?
Південна Корея, Німеччина та Мексика сильно залежать від експорту до США та Китаю, а їхні економіки вразливі до порушень ланцюжків поставок та зниження глобального попиту. Тарифи безпосередньо скорочують їх доходи, а внутрішня економіка який завжди може компенсувати втрати.
Ключові фактори успіху у торгівельній війні
Низька залежність від США та Китаю: Країни, які можуть перенаправити експорт (Індія, В’єтнам) або спираються на внутрішній ринок (Індонезія), виграють.
Гнучкість ланцюжків постачання: Здатність зайняти ніші, що звільняються Китаєм, дає перевагу.
Державна підтримка: Економіки з активними заходами стимулювання (Індія, Китай) краще справляються із шоками.
Ключові фактори вразливості у торгівельній війні
Висока залежність від експорту: Країни, чий ВВП залежить від торгівлі зі США чи Китаєм (Південна Корея, Німеччина, Мексика), втрачають більше.
Обмежений внутрішній ринок: Менші економіки з високою експортною орієнтацією що неспроможні компенсувати втрати внутрішнім попитом.
Секторальна вразливість: Автомобілебудування, електроніка та машинобудування найбільше постраждають від тарифів.
США та Китай
США: Не входять до категорії явних переможців або тих, хто програв. Зниження ВВП на 0.6–1.7%, зростання безробіття до 5–7% та інфляція 5–6% створюють тиск, але сильна фінансова система та внутрішній ринок (18.4% ВВП від торгівлі) дозволяють уникнути катастрофи. Довгостроковий успіх залежить від реіндустріалізації.
Китай: Ближче до тих, хто “виграв”, оскільки втрачає менше у відносних термінах (ВВП – 1.5–3%, але зростання зберігається на 4.5–5%). Внутрішній ринок, держпідтримка та диверсифікація експорту дають перевагу, але внутрішні проблеми (нерухомість, борг) обмежують потенціал.
Підсумок
Більше шансів виграти: Індія (лідер завдяки зростанню ВВП, диверсифікації та внутрішньому ринку), В’єтнам та Індонезія. Ці країни використають торгову війну для захоплення нових ринків та залучення інвестицій.
Більше шансів програти: Південна Корея (найбільш вразлива через залежність від США та Китаю), Німеччина та Мексика. Їхні експортно-орієнтовані економіки страждають від скорочення попиту та зростання витрат.