У 2025 році Україна провела сотні далекобійних ударів по об’єктах на території Росії. Основний акцент був зроблений на енергетичній інфраструктурі з використанням безпілотників дальньої дії, а наприкінці року — ракет ATACMS.
Значне зростання відбулося із серпня–грудня, коли атаки призвели до помітної паливної кризи в Росії.
Удари розподілялися так:
– Січень 2025 року — зростання на третину порівняно з кінцем 2024 року, більше половини — щодо нафти та газу.
– Літо-осінь 2025 – серія атак на НПЗ і сховища, що викликала зниження переробних потужностей.
– Листопад 2025 – перші підтверджені застосування ATACMS (наприклад, за цілями у Воронезькій області).
– Грудень 2025 – інтенсивні атаки дронами: НПЗ у Краснодарському краї (Слов’янськ-на-Кубані), нафтові платформи у Каспійському морі, залізничні депо та інші енергооб’єкти.
Більшість атак торкалося:
– Нафтопереробні заводи (НПЗ) і нафтосховища у різних регіонах (Краснодарський край, інші південні області).
– Нафтові та газові платформи (включаючи офшорні у Каспійському морі).
– Військові об’єкти: аеродроми, склади БПЛА, іноді кораблі або підводні човни (наприклад, атака підводним дроном).
Удари завдавалися переважно українськими далекобійними дронами типу “Лютий”, FP2 та іншими моделями.
У листопаді-грудні – американськими ракетами ATACMS (балістичні ракети дальністю до 300 км).
Наслідки ударів: зниження переробних потужностей (до 10–15% за деякими оцінками); падіння експорту нафти та доходів від нього (до 20 відсотків); внутрішня паливна криза з дефіцитом бензину та зростанням цін; погіршення логістичних здібностей російської армії, зниження виробництва зброї та боєприпасів, знищення техніки та живої сили противника.
Незалежні західні джерела підтверджують значний вплив на енергетичний сектор, але сума завданих збитків залишається предметом оцінок.