Російські збройні сили наразі не в змозі створити стратегічний резерв і тому, ймовірно, будуть змушені повільно просуватися нинішніми темпами та масштабами наступного року. Начальник Головного управління військової розвідки (ГУР) України генерал-лейтенант Кирило Буданов 27 грудня заявив українському мовнику «Суспільне», що 3 грудня Росія виконала свій план щодо набору 403 000 осіб у 2025 році та перевищить поставлену мету до кінця року.
Буданов заявив, що Росія може продовжувати набір протягом «тривалого часу», враховуючи своє населення та фінансові ресурси, і планує збільшити свою мобілізацію до 409 000 осіб у 2026 році.
Підрахунок ZpTown показує, що з 1 січня до 28 грудня 2025р. росіяни набрали 354 000 рекрутів, ще за цей період 70 800 бойовиків повернулося на фронт зі шпиталів (їх враховували у загальних втратах, а після лікування вони потрапляли в статистику новоприбулих на фронт) – тому всього росіяни поповнили свої війська на 424 800.
ISW раніше оцінював, що Кремль створює умови для примусового часткового резерву, щоб підтримувати свій військовий потенціал і, можливо, спробувати створити стратегічний резерв враховуючи постійно високий рівень своїх втрат в Україні. Оцінки ISW зосереджені на проблемах, з якими, схоже, стикаються російські вербувальники, залучаючи добровільних новобранців за ціною, яку Кремль готовий платити, питання, яке Буданов не розглядав у цьому інтерв’ю. Буданов заявив, що Росія ще не створила стратегічного резерву відповідно до бажаних можливостей, оскільки вона «постійно» активує свій оперативний резерв для підтримки поточних бойових операцій в Україні. Російські війська наразі підтримують рівень припливу особового складу, достатній для заміщення втрат, але не змогли створити достатньо великі резерви, щоб мати змогу затопити ділянку фронту без передислокації особового складу з інших районів. Вимога залучення резервів з деяких ділянок лінії фронту для зосередження на оперативно важливих завданнях часто залишає фланги Росії недоукомплектованими, що створює вразливість, іноді дозволяючи українським військам контратакувати та відвойовувати землі. Українські війська нещодавно змогли відвоювати землі на північ від Гуляйполя під час просування Росії в центр Гуляйполя, а Україна звільнила значну частину російського проникнення в напрямку Добропілля (на північний захід від Покровська) під час наступу Росії на Покровськ на початку листопада. Звільнення Україною значної частини Куп’янська також стало можливим завдяки концентрації російських військ в інших місцях лінії фронту та відсутності готових російських оперативних резервів у цьому районі. Російські війська наразі не можуть відкрити новий фронт і розширити нещодавні обмежені транскордонні атаки в Сумській та Харківській областях. Обмеження наявної військової сили Росії, на відміну від її загальної чисельної переваги в населенні, є серйозним обмеженням для російських операцій і, ймовірно, залишатимуться такими в наступному році.
Таким чином, російські війська навряд чи кардинально змінять темпи та масштаби свого просування вздовж лінії фронту у 2026 році, якщо підтримка України продовжуватиметься на нинішньому рівні. Виснажливий характер російського просування призводить до високих втрат, і російським військам потрібен персонал, що надходить, для поповнення втрат на активних ділянках лінії фронту, щоб підтримувати повільні, але стабільні темпи просування.
Президент Росії Володимир Путін продовжує стверджувати, що російські війська просуваються вздовж усієї лінії, що не відповідає дійсності, і натякати, що російські війська можуть збільшити масштаби та швидкість свого просування в будь-який момент, який він вибере.
ISW прогнозує, що російські війська продовжуватимуть бойові дії в нинішньому масштабі та темпах просування. Російські війська обмежені в масштабах та темпах свого просування не лише через брак мобілізованого військового персоналу, але й тому, що Міністерство оборони Росії оптимізувало російські війська для позиційної війни замість того, щоб зосередитися на відновленні маневреної війни. Російські війська наразі не можуть вести маневрену війну в масштабах, необхідних для швидкого просування на оперативному рівні. Російські війська наразі не в змозі вирішити жодного з факторів, що ускладнюють їхню здатність проводити швидке просування, або значно збільшити поточні темпи просування.