Статтю із таким заголовком опублікувало британське видання The Economist. Однак, незважаючи на критику тих експертів, хто вважає, що прогноз надто оптимістичний для України, справи у росіян ще гірші…
Переклад статті публікується нижче з коментарями ZpTown.
Довгий час здавалося, що війна на виснаження між Україною та Росією, населення якої в п’ять разів перевищує жертву, може закінчитися лише одним способом. Але розхвалений російський наступ на Харків на півночі, який почався в травні, закінчується. Його успіхи в інших місцях, особливо на Донбасі, були як стратегічно незначними, так і досягнутими лише величезною ціною. Питання зараз полягає не в тому, чи зможе Україна продовжувати боротьбу, а більше в тому, як довго Росія зможе підтримувати поточний темп операцій.
Ключове питання не в живої силі. Росія, здається, може продовжувати знаходити ще 25 000 або близько того солдатів щомісяця, щоб утримувати близько 470 000 людей на фронті, хоча їй доведеться платити за них більше. [ZpTown веде розрахунок чисельності російських військових в Україні на підставі відомих втрат, рівня мобілізації, та динаміки знищення, що склалася.]
Також зростає виробництво ракет для ураження української інфраструктури. Але незважаючи на всі розмови про те, що Росія перетворилася на воєнну економіку, де близько 8% її ВВП витрачається на військові витрати, вона здатна компенсувати свої приголомшливі втрати танків, броньованих машин піхоти та артилерії, лише витягнувши зі сховищ і відновивши запаси, побудовані ще за радянських часів. Хоча ці запаси величезні, вони не нескінченні.
За даними більшості розвідок, за перші два роки війни Росія втратила близько 3000 танків і 5000 іншої бронетехніки. Oryx, голландський розвідувальний сайт із відкритим джерелом, називає кількість втрат російських танків, для яких він має фото- чи відеодокази, 3235 одиниць, але припускає, що фактична цифра «значно вища».
Олександр Гольц, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень, каже, що Володимир Путін має дякувати старому політбюро за величезні запаси зброї, створені під час холодної війни. Він каже, що радянські керівники знали, що західна військова техніка набагато досконаліша за їх власну, тому обрали масовість, випустивши тисячі бронетехніки в мирний час на випадок війни. До розпаду Радянського Союзу, каже пан Гольц, у нього було стільки ж бронетехніки, скільки у всьому світі разом узятих.
Коли тодішній міністр оборони Сергій Шойгу в грудні 2023 року хвалився, що протягом року було поставлено 1530 танків, він не сказав, що майже 85% з них, згідно з оцінкою Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), Лондонський аналітичний центр, були не нові, а старі танки (в основному Т-72 , також Т-62 і навіть деякі Т-55, що створювалися відразу після Другої світової війни), які були вилучені зі зберігання і передані для миття та чищення.
З моменту вторгнення на передову було відправлено близько 175 досить сучасних танків Т-90м, за оцінками IISS, річне виробництво цього року може наблизитися до 90. Однак Майкл Джерстад, аналітик IISS, стверджує, що більшість Т-90м насправді є модернізацією старих Т-90а. Оскільки ці цифри зменшуються, виробництво новостворених Т-90м цього року може становити не більше 28. Павло Лузін, експерт з російського військового потенціалу вашингтонського Центру аналізу європейської політики, вважає, що Росія може створити лише 30 нових танків на рік [такий висновок спірний, оскільки на фронт надходить більше танків Т-90 (торік від 200 до 300 одиниць), – ZpTown]. Коли минулого року українці захопили нібито новий Т-90м , то виявили, що його гармата 1992 року виробництва.
ZpTown розрахунок приблизної дати закінчення бронетехніки у російської армії на основі динаміки її знищення – данні оновлюються щодня.
Лузін вважає, що здатність Росії будувати нові танки чи БМП, або навіть відновлювати старі, ускладнена труднощами з отриманням компонентів. Склади компонентів для виробництва танків, які перед війною призначалися для використання в 2025 році, вже піддалися рейдам, тоді як важливе обладнання, таке як підігрівачі палива для дизельних двигунів, високовольтні електричні системи та інфрачервоне тепловізор для ідентифікації цілей, було раніше, привезені з Європи – зараз їх продаж заблокований санкціями. Також обмеженням є відсутність якісних шарикопідшипників. Іноді доступні китайські альтернативи, але звісно, що вони не відповідають стандартам якості.
Це не єдині проблеми, коли справа доходить до створення нової бронетехніки або спроби модернізації старої. Виробництво феросплавів фактично скоротилося за останні два роки, каже Лузін. Більшість зварювальних робіт на збройових заводах все ще виконується вручну, і, незважаючи на те, що заводи нібито працюють у три зміни, Лузін каже, що підприємствам важко набрати достатню кількість працівників. Вони також значною мірою залежать від верстатів, імпортованих багато років тому з Німеччини та Швеції, багато з яких зараз старі та їх важко обслуговувати.
Крім того, старий радянський ланцюжок постачання озброєнь більше не існує. Україна, Грузія та Східна Німеччина були важливими центрами радянського виробництва зброї та компонентів. За іронією долі, основним виробником башт для танків Т-72 був Харків. Кількість робітників у військово-промисловому комплексі Росії також різко скоротилася, каже Лузін, приблизно з 10 мільйонів до 2 мільйонів, без будь-яких компенсуючих кроків у автоматизації.
Ще одне занепокоєння – виробництво артилерійських стволів. Наразі за допомогою Північної Кореї Росія, здається, має достатньо снарядів, ймовірно, близько 3 мільйонів цього року — достатньо, щоб перевершити українців донедавна принаймні 5:1, а подекуди й набагато більше. Але недоліком такої високої скорострільності є знос стволів. У деяких дуже спірних районах стволи гаубиць потребують заміни лише через кілька місяців.
Читайте також: Північнокорейські снаряди знищують артилерійські розрахунки росіян
Проте, каже Лузін, є лише два заводи, які мають складні роторні кувальні машини австрійського виробництва (останній верстат був імпортований у 2017 році), необхідні для виготовлення бочок стволів. Кожен може виробляти лише близько 100 стволів на рік, у порівнянні з тисячами необхідних. Росія ніколи не виготовляла власних ковальських машин; вона імпортувала їх з Америки в 1930-х роках і пограбувала з Німеччини після війни.
Рішенням було канібалізувати стволи старої буксируваної артилерії та встановити їх на самохідні гаубиці. Річард Верекер, аналітик відкритих джерел, вважає, що до початку цього року було вилучено близько 4800 стволів,. Як довго росіяни зможуть продовжувати це робити, залежить від стану приблизно 7000, які можуть залишитися [через те, що ZpTown вважає на підставі даних про втрати, що надаються Генштабом ЗСУ (а не Oryx, чиїми даними користується Верекер), кількість артилерійських установок, що залишилися в наявності, за версією ZpTown становить не 7000, а трохи більше 3400 (станом на 18.07.2024р.). За нинішньою динамікою втрат, виготовлення нового та ремонту того, що вдалося витягнути з поля бою, артилерія у російській армії закінчиться до зими поточного року (версія ZpTown)]. Джерстад каже, що з реактивними системами залпового вогню, такими як ТОС-1а, теж складно – вичерпання ресурсу ствола вже означає набагато коротші залпи вогню.
Але найбільша проблема виникає з танками та бойовими машинами піхоти, які все ще мають вирішальне значення для будь-яких масштабних наступальних наземних операцій. Незважаючи на те, що IISS підрахував, що в лютому цього року Росія могла мати близько 3200 танків на складах, Джерстад каже, що до 70% з них «не зрушили з місця з початку війни». Велика частина Т-72 зберігалася без прикриття з початку 1990-х років і, ймовірно, перебуває в дуже поганому стані.
І Гольц, і Лузін вважають, що за нинішніх темпів вибуття російські танки і машини піхоти зі зберігання досягнуть «критичної точки виснаження» до другої половини наступного року. Пан Ґєрстад дає йому ще кілька місяців. Але росіяни не захочуть досягти краю обриву, коли у них раптом буде дуже мало нових танків для відправки на фронт. Новий міністр оборони Андрій Бєлоусов, схоже, зосереджений на нарощуванні виробництва безпілотників.
Якщо нічого не зміниться, до кінця цього року російським військам, можливо, доведеться змінити свою позицію на набагато більш оборонну, каже пан Джерстад. Це навіть може стати очевидним до кінця літа. Зацікавленість Путіна в тимчасовому припиненні вогню незабаром може зрости.