Заява про успішне випробування підводного апарату “Посейдон” (Poseidon) пролунала з вуст російського диктатора Володимира Путіна 29 жовтня 2025 року. Він повідомив, що 28 жовтня було проведено перший запуск апарату з ядерною енергетичною установкою (реактором), який “минув певний час” у роботі на ядерному ході.
Заява Путіна була посилена офіційними джерелами Кремля, а також міжнародними ЗМІ (Reuters, New York Times, Washington Post, Euronews та іншими). Тест, за словами Путіна, пройшов із “величезним успіхом”, і апарат нібито невразливий для перехоплення завдяки швидкості та глибині ходу. Однак, наскільки це цілком правда, викликає серйозні сумніви серед незалежних експертів з контролю над озброєннями та аналітиків (наприклад, з Arms Control Association та Federation of American Scientists).
Аргументи експертів такі. Немає незалежних даних про місце запуску (імовірно з підводного човна “Бєлгород”, який зараз перебуває в Арктиці), відстані або повному циклі роботи реактора. Якщо Росія хотіла справді приголомшити міжнародну громадськість, насамперед США, вона запросила б експертів які спостерігали б за запуском як “Посейдону”, так і “Буревіснику”. Російські ЗМІ (ТАСС, РИА Новості) повторюють офіційну версію, але без відео чи технічних звітів. Попередні тести (з 2019 року) були частковими – на наземних стендах чи з хімічним двигуном. Повноцінний морський тест із ядерним реактором — це прорив, якщо він є реальним, але скептики зазначають, що Росія часто перебільшує успіхи для пропаганди (аналогічно “Буревіснику” у 2018–2024 роках).
США та НАТО не підтвердили тест, але засудили його як “ескалацію” (заяви Пентагону та ЄС). Експерти на кшталт Стіва Балестрієрі (National Security Journal) вказують, що мініатюрний ядерний реактор для дрона — технічно складний (галасливий, ризик аварій), і Росія могла протестувати лише прототип без повної автономії. Це може бути “сигналом” Трампу перед переговорами щодо України, а не реальною бойовою зброєю.
Тест слідує за оголошенням про “Буревісник” (21 жовтня 2025 року), що посилює підозри в політичному шоу. Трамп 30 жовтня відповів, доручивши Пентагону відновити ядерні випробування (перші з 1992 року), посилаючись на “програми інших країн”. Кремль уточнив: це “не ядерні вибухи”, а тести ядерних двигунів.
Повна працездатність “Посейдона” як зброї під питанням. Це частина ядерної риторики Росії для стримування, але ризики реальні: навіть тести підвищують напруженість та екологічні загрози (радіація від реактора).
Як влаштований підводний дрон із ядерною силовою установкою “Посейдон” (інформація з відкритих джерел)
“Посейдон” (2M39, класифікація НАТО: Kanyon, раніше Status-6) – це не традиційний підводний човен, а автономний безпілотний підводний апарат (UUV – unmanned underwater vehicle). Розробляється з 2010-х у “Рубінському” бюро (Санкт-Петербург) як “зброю відплати”. Це гібрид торпеди і дрону: запускається з підводного човна (як “Білгород” проекту 09852, довжиною 184 м, або “Хабаровськ”), але потім діє самостійно. Основні характеристики конструкції (на основі відкритих даних з російських джерел та розвідки НАТО):
“Посейдон” має циліндричну форму, виглядає як гігантська торпеда. Довжина: 20-24 м. Діаметр: 1,6-1,8 м. Вага: 40-100 тонн
Силова установка – компактний ядерний реактор (газоохолоджуваний, низька потужність); потужність: 8-15 МВт (у 100 разів менше, ніж на підводних човнах); забезпечує необмежений запас ходу (роки без дозаправки ядерним паливом). Як недоліки силової установки слід відзначити високий шум і радіацію при аваріях.
Двигун – водометна система (безкавітаційна технологія Стелс).
Можливі режими роботи двигуна:
– Економічний – 7-55 км/год (тихо, як субмарина)
– Атакуючий: до 200 км/год (100+ вузлів)
Навігація та управління: Автономна ШІ-система + опціональний контроль
Глибина занурення: до 1000 м
Дальність: 10 000+ км
Може “заснути” біля цілі та чекати команди
Боєзаряд – термоядерна боєголовка (з кобальтовим “салтингом” для радіоактивності).
Потужність боєзаряду: 2–100 МТ (у 100–5000 разів потужніша за бомбу, скинуту на Хіросіму).
Результат дії: створити радіоактивне цунамі – забруднення в радіусі 300 км.
Апарат може патрулювати океан місяцями, а потім прискорюватися для удару.
Заявлені можливості “Посейдона”
Необмежена дальність завдяки ядерному реактору. Може оминати континенти, уникаючи радарів.
Швидкість до 200 км/год на глибині 1000 м – швидше за будь-які торпеди (Mark 48: 55 км/год) і кораблів.
Удар: Детонація біля узбережжя створює радіоактивне цунамі (висота 100-500 м за моделями NukeMap).
Цілі: порти, флоти, міста (Нью-Йорк, Лондон). Не прямий вибух, а довгострокове забруднення (роки непридатності).
Режими: “Тихий” (непомітність на підході), “сплячий” (очікування), “атака” (фінальний страйк).
Носій: Підводний човен “Бєлгород” несе 6-8 шт.
Плани Росії по виробництву: 30 одиниць на 4 підводних човнах (Північний і Тихоокеанський флоти) до 2030-го.
Переваги “Посейдон” – асиметрична зброя для “удару у відповідь”; неуразливість проти ПРО (ППО/ПРО США як Aegis); не підпадає під діючи договори, що дає Росії перевагу у переговорах.
Мінуси: Екологічні ризики (аварія – витік радіації), складність (реактор може бути ненадійним), етика (масове забруднення). Це не “суперзброя” для війни, а інструмент в епоху ескалації (Україна, Тайвань). Якщо тест є реальним, він змінює баланс в океанах, але провокує гонку (США розробляють безпілотний підводний човен Orca UUV).
Однак, відповідь на те, що “Посейдон” може забруднювати радіацією територію супротивника, очевидна. Росія має величезну територію, яку ця країна не може гарантовано захистити системою ППО. Це означає, що будь-яка країна під час війни з РФ може масово запустити безпілотники з радіоактивними матеріалами у вигляді “брудної бомби”, які, вибухаючи, поширюватимуть забруднення в цілі або в тих місцях, де ППО вдасться збити такі безпілотники.