Відомо (про це раніше писали аналітики ISW), що на північному кордоні України в Бєлгородській області російські військові зібрали 30-тисячне військо, але планували накопичити армію в 50 тисяч бойовиків. Проте, їм щось завадило і, зрушивши запланований термін наструпу на тиждень раніше, вони, прорвавши кордон, рушили в напрямку Харкова – Вовчанська. Інші 20 тисяч продовжують накопичуватися у Бєлгородській області.
Можливо, там вже набрано необхідну сумарну кількість (50 тисяч разом із тими, хто перейшов державний кордон). Не зустрівши серйозних укріплень і, відповідно серйозного опору, російські війська змогли підійти до Липців і увійти до північного району Вовчанська, перш ніж були зупинені.
Очевидно, накопичене у Білгородській області угруповання служить резервом для цієї сили, адже щодня, судячи з повідомлень генштабу ЗСУ та аналітиків, російські війська зазнають тут великих втрат.
Як повідомляли раніше аналітики ISW, 50-тисячне угруповання недостатнє для захоплення Харкова, вочевидь, цей прорив не мав такої мети. Про неї повідомив диктатор путін – створити “санітарну зону”, віддаливши Бєлгород від української артилерії. Але тільки розуміти його трактування “санітарної зони”, ймовірно, необхідно з урахуванням лінії фронту, що склалася.
На карті (джерело DeepState) станом на 28 травня 2024 року відзначені стрілками можливі напрямки руху російських військ та черговість наступальних дій.
1. Прорив до Старого Салтова та Чугуєва; до Печеніг; до Великого Бурлука. Створення єдиного плацдарму на північ від Харкова; можлива спроба прориву до Великого Бурлука через державний кордон із північного сходу (це допоміжний напрямок операції).
2. Якщо вдасться здійснити перший етап операції, з’єднати кліщі Чугуїв – Печеніги – Дворічна, затиснувши українське угруповання військ.
3. Після вдалого здійснення операції утворюється дуга безпосередньо біля кордонів Харкова (5-10 км від об’їзної) північ – південний схід міста, звідки місто можна обстрілювати будь-якими вогневими засобами.
Як показує стиль ведення війни російськими силами, вони повністю руйнують населені пункти, підійшовши до них на відстань дії ствольної артилерії (вона, до речі, до нового року може закінчитися у російської армії, якщо союзники путіну не підкинуть її як військову допомогу).
Як видно, основна мета – влаштувати котел, який, на думку російських “яструбів”, сильно деморалізує українське суспільство в цілому, і військових зокрема, що може підвести президента Зеленського до рішення про підписання капітуляції.
Продовження планів російських військових – наступ на Суми з Курської та Білгородської областей. Там також, як раніше повідомлялося, зібрано угруповання, але поки невелике – близько 20 тисяч. Очевидно, цей етап міг бути реалізований у разі здійснення планів на північно- та східно-харківському напрямках.
На щастя Силам оборони вдалося затримати супротивника на півночі та стабілізувати там фронт. Цьому сприяла хоч і пізня, але дуже необхідна американська та британська військова допомога.