На початку червня виповнюється 28 років з того часу, як Україна добровільно втратила статус ядерної держави. Це рішення стало фатальним для країни. Тоді ніхто не прорахував, що влада в Росії може впасти до рук фашистського режиму, який порушить всі домовленості, у тому числі й положення Будапештського Меморандуму.
На початку червня 1996 року українська влада передала Росії останні ядерні ракети, виконуючи Будапештський меморандум.
Рішення про вивезення в Росію тактичних ядерних боєприпасів для утилізації було ухвалено невдовзі після підписання Біловезьких угод у вигляді підписаної 21 грудня 1991 року в Алма-Аті «Угоди про спільні заходи щодо ядерної зброї» (далі – Угода). Цей документ складали далекі від роботи з паперами люди, не розшифрувавши в ньому терміни та визначення, що використовуються Угодою. Так, у Угоді термін “ядерна зброя” не розшифровано. Ракета з ядерною боєголовкою складається із двох основних частин: власне ракета та ядерний фугас.
Весною 1992 року всі тактичні ядерні боєприпаси з території колишнього СРСР (Казахстан, Україна, Білорусь) були вивезені до Росії для утилізації, як передбачено Угодою. Але ці три країни відправили на утилізацію ракети з ядерними боєголовками, а Росія утилізувала лише самі боєголовки (хто як зрозумів термін “ядерна зброя”). Тепер вивезені із трьох країн ракети летять на голови українцям. Якби в Угоді було визначено поняття “ядерна зброя”, то ракети залишилися б у Казахстану, України та Білорусі, або були знищені в Росії (тоді це робилося під контролем третіх країн, у тому числі, США). У будь-якому разі, у розпорядженні Путіна сьогодні було б менше ракет.
У 1991 році Україна мала 130 міжконтинентальних ракет СС-19 та 46 міжконтинентальних ракет СС-24, до 43 стратегічних бомбардувальників Ту-95МС та Ту-160, до 2156 стратегічних ядерних боєголовок та до 4200 тактичних ядерних боєголовок.
За інформацією постійного представника України при ООН у 2007—2015 роках Юрія Сергєєва, Україна у 1992 році передала Росії у рамках виконання Угоди близько 200 тактичних ракет (Х-55).
Пізніше, у 1999 році, Кабмін Валерія Пустовойтенка підписав угоду з урядом Росії, керованим тоді володимиром Путіним, згідно з яким москві було передано 8 важких бомбардувальників Ту-160 і три Ту-95МС, а також 575 крилатих ракет Х-55 (ракети-носія ядерного фугасу). За це Росія компенсувала Україні борг за російський газ на суму 275 млн гривень. За тодішнього курсу 60 грн. за долар – близько $4,6 млн. (якщо уявити, що літаки Україна подарувала, ціна однієї ракети становить $8 тисяч).
Таким чином, держзрада була здійснена двічі – передача ракет за Угодою про спільні заходи щодо ядерної зброї у 1992 році та при компенсації боргу за природний газ у 1999 році. Очевидно, обом діям тодішньої української влади має бути дана правова оцінка.
Будапештський меморандум було підписано 5 грудня 1994 року лідерами України, Росії, Великобританії та США. 4 грудня 1994 року виступив із заявою Уряду КНР про надання Україні гарантій безпеки, Франція передала делегації України відповідну декларацію разом із супровідним листом, підписаним президентом Франсуа Міттераном 5 грудня 1994 року.
Як показав час, підписи гарантів меморандуму не коштували і того паперу, на якому вони були підписані.
Малюнок: Укрінформ