Швидкий крах режиму Асада в Сирії – режиму, який Кремль допомагав підтримувати з 2015 року – є стратегічною політичною поразкою для Москви та вкинув Кремль у кризу, оскільки він прагне зберегти свою стратегічну військову базу в Сирії.
Про це йдеться в аналітичної записці про події, що відбуваються в Сирії, американського Інституту вивчення війни (ISW).
Росія втрутилася від імені колишнього президента Сирії Башара Асада в 2015 році, щоб забезпечити режим Асада після того, як у 2011 році почалися масові протести в рамках більшого руху «Арабська весна», який спровокував громадянську війну в Сирії та загрожував усуненням Асада.
Президент Росії Володимир Путін тривалий час розглядав «кольорові революції», які привели до появи нових демократичних урядів у колишніх радянських державах, як загрозу стабільності та безпеці його власного режиму. Путін також ширше виступає проти демократичних рухів, спрямованих на вигнання союзників Кремля авторитарних правителів у всьому світі, оскільки він розглядає ці рухи як перешкоду його зусиллям створити його багатополярний світ, де Росія та ключові авторитарні союзники та партнери Росії відіграють головну роль. Неспроможність або рішення Росії не зміцнювати режим Асада, оскільки наступ сирійської опозиції стрімко посилився по всій країні, також вдарить по довірі до Росії як до надійного та ефективного партнера з безпеки в усьому світі, що, у свою чергу, негативно вплине на здатність Путіна заручитися підтримкою в усьому світі для його бажаного багатополярного світу.
Кремлівський інформаційний канал ТАРС 8 грудня повідомив, що джерело в Кремлі заявило, що Асад і його сім’я втекли до Москви і що російська влада надала їм притулок. Путін зміг забезпечити виживання самого Асада, але Путін втрутився в громадянську війну в Сирії з основною метою зміцнення режиму Асада та запобігання втрати їм влади – мети, якої Кремль не зміг досягти. Путін також втрутився від імені Асада в 2015 році, щоб забезпечити безпеку російських військових баз у Сирії, підтримати ширші зусилля Росії щодо поширення впливу в Середземному та Червоному морях, збільшити її глобальний слід на Близькому Сході та в Африці, та загрожувати південному флангу НАТО. Росія намагається захистити свої бази в Сирії, оскільки опозиційні сили приходять до влади, але подальша військова присутність Росії в країні не гарантована, особливо тому, що дії Росії на підтримку Асада протягом останніх дев’яти років, ймовірно, підірвали здатність Москви сформувати міцні позитивні відносини з правлячими сирійськими опозиційними групами.
Повідомляється, що 8 грудня Кремль уклав угоду з невизначеними лідерами сирійської опозиції щодо забезпечення безпеки російських військових баз у Сирії, але контури цієї домовленості та її довготривалість залишаються незрозумілими, враховуючи нестабільну політичну ситуацію в Сирії, яка швидко змінюється. Кремлівський інформаційний канал ТАРС 8 грудня повідомив, що джерело в Кремлі стверджує, що невідомі лідери сирійської опозиції гарантували безпеку російських військових і дипломатичних установ у Сирії. Джерело ТАРС не уточнило, чи лідери сирійської опозиції гарантували безпеку лише двох основних військових баз Росії в Сирії – авіабази Хмеймім поблизу міста Латакія та військово-морської бази в порту Тартус – чи інших військових баз і тактичних форпостів, таких як російська військова база в аеропорту Камишли на північному сході Сирії. Видання al Arabiy, яке належить Саудівській Аравії, повідомило 8 грудня, що прем’єр-міністр Сирії Мохаммад Газі аль Джалалі заявив, що рішення щодо майбутнього російських військових баз у Сирії прийматиме нова влада Сирії. Міністерство закордонних справ (МЗС) Росії 8 грудня заявило, що підтримує зв’язок з “усіма сирійськими опозиційними угрупованнями” і зазначило, що хоча всі російські військові бази перебувають у стані “посиленої готовності”, “серйозних загроз” їхній безпеці немає. Російська влада помітно пом’якшила свою мову щодо сирійських опозиційних угруповань, оскільки МЗС Росії назвало учасників, які виступають проти Сирійської арабської армії (САА) Асада, «опозиційними групами» — помітна зміна риторики в порівнянні з посиланням міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова на такі групи, включаючи Хаят Тахрір аль-Шам (HTS), як «терористів» днем раніше, 7 грудня, на форумі в Досі. Російське державне видання РІА Новини також назвало сирійські опозиційні групи «озброєною опозицією» у статтях, опублікованих 8 грудня, хоча в статтях, опублікованих 7 грудня, назвало їх «терористами» (очевидно, ЗМІ, російське МЗС та інші органи в Росії отримали “кремлівські методички” щодо висвітлення подій у Сирії після втечі Асада).
Сирійська опозиція не є монолітом – вона охоплює кілька різних угруповань із різними ідеологіями та політичними цілями, і жодна опозиційна фракція не контролює територію навколо всіх російських військових баз і форпостів у губернаторствах Аль-Хасака, Хомс, Латакія та Тартус та за їх межами. Залишається незрозумілим, як довго триватиме співпраця між різними фракціями сирійської опозиції. Також незрозуміло, чи контактує Москва з усіма фракціями сирійської опозиції, щоб гарантувати безпеку російських військових баз у Сирії. ISW раніше спостерігав за повідомленнями про те, що російські військові передислокували частину своїх засобів протиповітряної оборони для захисту авіабази Хмеймім, що вказує на те, що російське командування в Сирії раніше оцінювало, що російські військові засоби в Сирії не всі захищені.
ISW зібрав переконливі показники того, що Росія встановлює умови для евакуації своїх військових активів із Сирії та що російські військові бази не є безпечними. На супутникових знімках, зібраних 7 грудня, видно три літаки Іл-76 і один військово-транспортний літак Ан-124 на російській авіабазі Хмеймім, ймовірно, для евакуації обмеженої кількості російських військових засобів з країни. Кремлю, ймовірно, знадобиться здійснити значну кількість повітряних вильотів, щоб правильно евакуювати Сирію. Геолокаційні кадри, опубліковані 6 грудня, показали, як російські війська перевозять С-300 або С-400 і системи протиповітряної оборони «Тор-М1» поблизу Баніяса вздовж шосе М1 Лакатія-Тартус, можливо, у рамках тактичної передислокації або для евакуації з Сирії. 8 грудня російське джерело заявило, що російські війська «повністю залишають Сирію» і виводяться з авіабази Хмеймім і порту Тартус. Російські мілблогери, включно з військовослужбовцем Повітряно-космічних сил Росії (ПКС РФ), стверджували, що деякі російські сили відступили до губернаторств Латакія та Тартус кілька днів тому та покидають порт Тартус та авіабазу Хмеймім, але щонайменше одна група російського особового складу була оточена у невизначеному районі Сирії та очікує допомоги або узгодженого коридору виходу, що свідчить про те, що російські сили покинули тактичні позиції поза основними російськими базами в порту Тартус і на авіабазі Хмеймім.
Пов’язаний з Кремлем російський мілблогер заявив 8 грудня, що російські оперативні групи виведені з Дейр-ез-Зора та авіабази Кувейрес на схід від Алеппо, і що статус російських сил, які діють поблизу нафтових родовищ поблизу Пальміри, залишається неясним. 8 грудня Головне управління військової розвідки України (ГУР) повідомило, що російський фрегат типу «Адмірал Григорович» і вантажний корабель «Інженер Трубін» залишили порт Тартус і що російські війська евакуюють по повітрю озброєння з авіабази Хмеймім. Російський мілблогер заявив, що Туреччина дозволяє Росії здійснювати польоти через турецький повітряний простір для евакуації російських військових активів із Сирії. Незрозуміло, чи буде Росія проводити виведення та евакуацію з Сирії після повідомлення ТАРС увечері 8 грудня про те, що Росія заручилася гарантіями щодо російських військових баз від лідерів сирійської опозиції. Навіть якщо Росія збереже деякі або всі свої бази в Сирії, це буде великою геополітичною втратою для Москви, оскільки продовження базування Росії в Сирії буде залежати від сирійської опозиції, яку Кремль раніше називав терористами.
Втрата російських баз у Сирії матиме серйозні наслідки для глобального військового сліду та здатності Росії діяти в Африці. Росія використала свою військово-морську базу в Тартусі, щоб спрямувати могутність у Середземне море, загрожувати південному флангу НАТО та зв’язати свої чорноморські активи з Середземним морем. Втрата російських баз у Сирії, ймовірно, порушить російське матеріально-технічне забезпечення, зусилля з поповнення запасів і ротацію Африканського корпусу, зокрема послаблюючи операції Росії та її потужність у Лівії та Африці на південь від Сахари. Росія могла б спробувати використати свою присутність у Лівії чи Судані як альтернативу, але відсутність офіційних угод із цими країнами та недостатня інфраструктура робить їх неадекватними замінниками. Крах режиму Асада та нездатність Росії зберегти режим також завдасть шкоди глобальному іміджу Росії як надійного союзника, загрожуючи її впливу на африканських автократів, яких Росія прагне підтримати, і її ширшій геополітичній меті — позиції глобальної наддержави.
Російські ультранаціоналістичні мілблогери, багато з яких брали участь у сирійській війні або висвітлювали її, засмучені падінням режиму Асада, критикуючи його як чергову невдачу російської зовнішньої політики щодо здійснення та збереження впливу в сферах стратегічного значення. Російська ультранаціоналістична спільнота широко критикувала режим Асада за самовдоволення в останні роки, дозволивши своїм військовим деградувати та покладатися на інші країни, включаючи Росію та Іран, щоб забезпечити режим Асада оборонними можливостями. Мілблогери здебільшого зосереджувалися на впливі падіння режиму на Росію, однак деякі описували падіння режиму Асада як значний провал російської зовнішньої політики, оскільки Росія не постійно працювала над посиленням російського впливу в регіоні чи підштовхуванням режиму Асада проводити урядові реформи під керівництвом Кремля. Деякі мілблогери критикували Кремль за те, що він не усвідомлював, що армія Асада була деградована і що опозиційні групи в Сирії, ймовірно, одного дня відновлять наступальні операції, щоб скористатися «помилками» Росії в Сирії, а один мілблогер зазначив, що два головних союзника Асада, Росія та Іран, зараз зосереджуються на війнах в Україні, Ізраїлі та Лівані відповідно. Один мілблогер стверджував, що багато російських незалежних аналітиків і військових кореспондентів роками попереджали про такий можливий курс дій і повторював давні скарги ультранаціоналістів на відсутність значущого громадянського суспільства в Росії, яке б допомогло уникнути значних провалів зовнішньої політики. Пов’язаний із Кремлем мілблогер нарікав на вплив на глобальний імідж Росії, стверджуючи, що репутація Росії зараз повністю залежить від результату її війни в Україні, яка «важливіша [для Росії], ніж будь-що зараз».