Президент Росії Володимир Путін понад три роки тому вторгся в Україну з наміром, серед іншого, вкрасти її дітей. Путін розпочав своє імперське завоювання, перш за все, щоб домінувати над українським народом, і він визнав, що позбавити Україну її дітей означало б позбавити її потенціалу багатьох поколінь.
Про це йдеться у аналітичної записці американського Інституту вивчення війни (ISW).
Коли російські війська в ніч на 24 лютого 2022 року увійшли через кордон з Україною, підґрунтя для масової депортації українських дітей вже було створено. Українські правозахисники виявили документи Кремля від 18 лютого 2022 року, в яких викладалися плани вивозу українських дітей з дитячих будинків окупованих Луганської та Донецької областей і вивезення їх до Росії під виглядом «гуманітарної евакуації». Ці документи показали, що Росія планувала атакувати вразливих українських дітей, особливо тих, хто залишився без піклування батьків, ще до того, як повномасштабне вторгнення навіть почалося. Протягом наступних трьох років Росія розпочала керований Кремлем, глибоко інституціоналізований проект з викрадення українських дітей і насильницького перетворення їх у наступне покоління росіян.
Україна змогла підтвердити факт депортації Росією 19 456 дітей на сьогоднішній день, хоча справжня цифра, ймовірно, набагато вища, оскільки Росія часто націлює на вразливих дітей, не маючи жодного слова за них. За даними лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету, станом на 19 березня 2025 року кількість депортованих дітей наближається до 35 000. Уповноважена Путіна з прав дитини Марія Львова-Бєлова (проти якої Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт у березні 2023 року за її роль у викраденні дітей разом з Путіним) стверджувала, що Росія «прийняла» 700 000 українських дітей у період з лютого 2022 року по липень 2023 року — жахливий показник того, на що Росія готова піти, щоб пограбувати Україну, її власних людей. Справжню кількість депортованих дітей майже неможливо перевірити, але наслідки залишаються незмінними — Росія вкрала десятки, можливо, сотні тисяч українських дітей з явним наміром викорінити їхню українську ідентичність і перетворити їх на росіян. Міжнародне право прямо забороняє примусове переміщення дітей з однієї групи в іншу з метою знищення, повністю або частково, національної чи етнічної групи, і розглядає ці порушення як складові акти геноциду.
Злочини Росії проти українських дітей були надзвичайно добре задокументовані, зокрема самими злочинцями. Російська правова система негайно вжила заходів для планованого притоку вкрадених українських дітей, сигналізуючи про навмисність проекту депортації Путіна. Путін у травні 2022 року підписав указ про спрощений порядок набуття російського громадянства для українських «дітей, які залишилися без піклування батьків, та недієздатних осіб», що означало легалізацію процесу депортації українських дітей та примусового прийняття їх у російське громадянство.
Маючи законодавчу базу перед повномасштабним вторгненням, російські окупаційні адміністратори та окупаційні чиновники відверто рекламували програми, які вивозять українських дітей із їхніх домівок в окупованій Україні до Росії під різноманітними прикриттями, як-от табори для їх нібито відпочинку та реабілітації. Нещодавно, 19 березня 2025 року, окупаційний голова Запорізької області Євген Балицький заявив, що його адміністрація за фінансової підтримки Міністерства освіти РФ планує вивезти 70 дітей з окупованої Запорізької області до підконтрольного російському уряду дитячого табору в окупованому Криму, щоб дати дітям можливість «відпочити та оздоровитися» після проживання поблизу лінії фронту. Росія доклала чимало зусиль, щоб стверджувати, що ці злочини є гуманітарними жестами, але юридично послідовною гуманітарною відповіддю було б повернути українських дітей на контрольовану Україною територію та повернути їх під опіку їхніх співвітчизників, а не депортувати їх до країни-окупанта.
Викрадення Росією українських дітей завдає тривалих психологічних наслідків, оскільки діти змушені адаптуватися до життя всередині ворожої окупаційної держави. Гуманітарна дослідницька лабораторія Єльського університету підтвердила, що Росія використовує щонайменше 43 дитячі табори по всій Росії для розміщення депортованих дітей, принаймні 32 з яких є закладами для «перевиховання». Принаймні один із цих таборів у далекосхідному Приморському краї Росії фізично ближче до Аляски, ніж до України. Росія використовує ці табори, щоб навчити українських дітей, караючи їх за українську ідентичність і примусово насаджуючи проросійські настрої за допомогою ретельно підібраних схвалених Кремлем навчальних програм і курсів «військово-патріотичного» навчання. Глава Чечні та близький соратник Путіна Рамзан Кадиров високо оцінив «військово-патріотичну» підготовку викрадених українських підлітків у Чечні, наприклад. Колишній Уповноважений України з прав дитини Микола Кулеба назвав ці програми перевиховання «таборами смерті за українську ідентичність».
З десятків тисяч дітей, яких Росія депортувала з 2022 року, ймовірно значна частина була примусово усиновлена в російські сім’ї. Дмитро Лубінець, Уповноважений України з прав людини, заявив, що Україна підтвердила принаймні 400 дітей, яких усиновили російські сім’ї, але, як і щодо оціночної кількості депортацій, справжня кількість усиновлень, ймовірно, буде набагато більшою. Протягом перших шести місяців вторгнення адміністрація Краснодарського краю Росії опублікувала швидко видалену рекламу, в якій стверджувалося, що лише з окупованого Маріуполя понад 1000 дітей-сиріт «очікують» усиновлення в російські родини. Високопоставлені російські чиновники, тісно пов’язані з Путіним, як-от сама Львова-Бєлова та депутат Держдуми від «Справедливої Росії» Сергій Миронов, усиновлювали викрадених українських дітей з окупованих Маріуполя та Херсона відповідно.
Процес усиновлення позбавляє українських дітей українських імен і місць народження, замінюючи їх російськими свідоцтвами про народження та документацією, спрямованою на те, щоб стерти українську ідентичність дитини та будь-який паперовий слід, який би дозволив українській владі чи членам сім’ї шукати дитину. Для підлітків їхнє примусове прийняття російського громадянства може призвести до майже негайного призову до армії воювати в російській армії проти своїх співвітчизників-українців — абсолютно окреме, але настільки ж очевидне порушення міжнародного права. Російська система усиновлення заковтує українських дітей у бюрократичну чорну діру, яка базується на адміністративному викоріненні української ідентичності. Для молодших дітей, особливо усиновлених у дитинстві, усиновлення означає, що ціле покоління українців росте в Росії, не знаючи, що вони українці.
Не може бути справжнього миру в Україні без повернення вкрадених Путіним дітей. Доля цих дітей нерозривно пов’язана як з військовими, так і з політичними результатами путінської війни. Переговори та припинення бойових дій без уваги до депортованих дітей дадуть Росії можливість продовжувати абсолютно безкарно здійснювати ці злочини. Обговорений результат війни на будь-яких умовах, без умов повернення українських дітей, призведе до втрати українських дітей, втрати, яку неможливо буде повернути назад.