Американські санкції та обмежувальні заходи світової спільноти, включаючи США, мали помітний, але неоднозначний вплив на російську економіку та здатність Росії вести війну проти України. Нижче наведено аналіз з урахуванням доступних даних та цифр.
Президент США Дональд Трамп продовжив санкції проти Росії ще на рік. Продовжують також діяти санкції світової спільноти. Як вони та трирічні інтенсивні бойові дії проти України вплинули на можливості Росії? Яка стійкість України? Про це нижче в огляді та аналізі ZpTown.
Вплив американських санкцій на російську економіку
Фінансовий сектор:
США ввели санкції проти найбільших російських банків, таких як Ощадбанк та ВТБ, обмеживши їх доступ до доларових транзакцій та міжнародних фінансових ринків. Це ускладнило зовнішні запозичення та опрацювання міжнародних платежів. Наприклад, з 2022 року активи російських банків, які потрапили під санкції, становили близько 80% банківського сектора Росії.
Заморожування золотовалютних резервів Центробанку РФ (близько $300 млрд із $640 млрд на початок 2022 року) обмежило можливості стабілізації рубля, хоча Росія частково компенсувала це за рахунок експортних доходів.
Енергетичний сектор:
Санкції США, включаючи заборону на імпорт технологій для видобутку нафти та газу, обмежили розробку нових родовищ, особливо на шельфі. Це спричинило довгострокове зниження потенціалу видобутку. Наприклад, видобуток нафти у 2023 році скоротився на 2% (приблизно до 535 млн тонн) через обмеження та нафтове ембарго.
Експортний контроль США торкнувся поставок обладнання для нафтогазової галузі, що збільшило залежність Росії від альтернативних постачальників, таких як Китай.
Промисловість та технології:
Обмеження на експорт високотехнологічної продукції (мікрочіпи, програмне забезпечення) спричинили дефіцит комплектуючих для військової та цивільної промисловості. За оцінками, у 2022–2023 роках виробництво деяких видів озброєнь скоротилося на 10–20% через брак компонентів.
Санкції проти оборонного сектора торкнулися близько 150 підприємств, що вплинуло на модернізацію військової техніки.
Економічні показники:
У 2022 році ВВП Росії скоротився на 1,4% (за даними Росстату), що виявилося нижчим за прогнози (7–11% за оцінками Moody’s, Bloomberg і Світового банку). З 2023 року економіка показала зростання близько 3%, багато в чому за рахунок військового виробництва та високих нафтових цін ($80–90 за барель Brent у 2022–2023 роках).
Інфляція в Росії зросла до 11,9% у 2022 році, а у 2023 році склала близько 8%, що пов’язано зі зростанням цін на імпорт та військові витрати.
Рубль ослаб: у березні 2022 року курс долара досягав 120 рублів, але потім стабілізувався на рівні 90-100 рублів до 2023 завдяки жорсткому валютному контролю.
Вплив американських санкцій на війну проти України
Обмеження військового потенціалу:
Санкції США проти російської оборонної промисловості та постачальників технологій уповільнили виробництво високоточної зброї та ремонт техніки. Наприклад, дефіцит мікрочіпів змусив Росію використати побутову електроніку у військовій техніці.
За даними західних аналітиків, у 2023 році Росія витратила близько $60 млрд на військові потреби (приблизно 30% бюджету), але санкції збільшили вартість закупівель через посередників, таких як Китай та країни Центральної Азії.
Фінансування війни:
Обмеження на доступ до західних ринків капіталу скоротили можливості залучення коштів, але Росія компенсувала це за рахунок зростання експорту енергоносіїв до країн, які не приєдналися до санкцій (Китай, Індія, Туреччина). У 2022 році експортні доходи від нафти та газу становили близько $220 млрд, що дозволило фінансувати війну.
Санкції проти олігархів та чиновників (близько 1200 фізичних осіб у списках США) не мали прямого впливу на військові дії, оскільки ключові постаті зберегли доступ до внутрішніх ресурсів.
Загальний вплив санкцій світової спільноти (включаючи США)
Сукупний ефект:
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році США, ЄС, Канада, Японія та інші країни запровадили понад 13 000 обмежувальних заходів проти Росії – більше, ніж проти Ірану, Куби та КНДР разом узятих.
Відключення низки російських банків від SWIFT (включаючи ВТБ, Россельхозбанк) утруднило міжнародні розрахунки, змусивши Росію розвивати альтернативні системи (наприклад, СПФС) і переходити на розрахунки юанях і рублях.
Енергетичний ринок:
Ембарго ЄС на російську нафту (з грудня 2022 року) та стелю цін ($60 за барель) скоротили доходи Росії від експорту нафти на 20–30% у 2023 році. Росія перенаправила поставки в Азію, але з дисконтом (наприклад, Urals продавалася на $10–20 нижче за Brent).
Заборона на імпорт російського вугілля та обмеження на газ (через відмову від “Північного потоку”) призвела до падіння експорту газу до Європи на 65% у 2022–2023 роках (із 150 млрд кубометрів до 50 млрд).
Економічні наслідки:
За даними NBER, санкції призвели до скорочення приватного споживання Росії на 4,8–28,2% залежно від сценарію торговельної еластичності. Нагромаджений капітал знизився на 6,4–31,5%, що свідчить про довгострокові втрати.
Дефіцит бюджету Росії у 2022-2023 роках становив близько 3 трлн рублів щорічно (приблизно $30 млрд), що пов’язано зі зростанням військових витрат та падінням експортних доходів.
За оцінками Світового банку, санкції скоротили світовий ВВП на 0,1-0,3%, але для Росії ефект виявився сильнішим: реальний ВВП 2022 року впав на 2,1%.
Вплив на війну:
Санкції не зупинили військові дії, оскільки Росія адаптувалася, використовуючи тіньові схеми постачання (через Китай, Індію, ОАЕ) та внутрішні ресурси. Наприклад, у 2023 році імпорт критичних товарів (мікрочіпи, верстати) через треті країни зріс на 40%.
Проте обмеження уповільнили відновлення військового потенціалу. За даними української розвідки, у 2023 році Росія виробляла лише 20–30% від необхідного обсягу високоточних ракет через брак комплектуючих.
Фінансова підтримка України (США виділили $119,7 млрд з 2022 по 2024 рік, включаючи військову допомогу) посилила її опір, що опосередковано збільшило витрати Росії на війну.
Адаптація Росії та обмеження санкцій
Обхід санкцій:
Росія налагодила паралельний імпорт через Китай, Туреччину та країни Центральної Азії. Наприклад, у 2022–2023 роках Китай поставив 70% мікроелектроніки для військової промисловості.
Зростання торгівлі з Індією (експорт нафти зріс у 10 разів, до $45 млрд 2023 року) і Китаєм (товарообіг досяг $240 млрд) компенсував втрату західних ринків.
Внутрішні заходи:
Військові витрати (близько 10 трлн рублів, або $100 млрд 2023 року) стимулювали зростання ВВП за рахунок оборонного сектора, але призвели до перегріву економіки та зростання інфляції.
Центробанк РФ підняв ключову ставку до 16% у 2023 році та до 21% у 2024-му, щоб стримати інфляцію, що збільшило вартість кредитів для бізнесу.
Висновки
Економіка: Американські санкції та заходи світової спільноти викликали спад у 2022 році (-1,4% ВВП), зростання інфляції (8–12%) та послаблення рубля, але Росія адаптувалася за рахунок сировинного експорту ($220 млрд у 2022 році) та обходу обмежень на 3% через технологічну ізоляцію.
Війна: Санкції уповільнили виробництво озброєнь (на 10–20%) та збільшили витрати, але не зупинили війну, оскільки Росія перенаправила ресурси та знайшла альтернативних постачальників Фінансова та військова допомога Україні (включаючи $119,7 млрд від США), посилила її опір, що збільшило тиск на Росію.
Тільки цифри
Санкції чинили тиск, але їхній ефект обмежений через адаптацію Росії та підтримку з боку нейтральних країн.
Російська економіка та здатність вести війну
З 2023 року ВВП Росії зріс на 3% (за даними Росстату), але 2024 року зростання сповільнилося до 1–1,5% через високі відсоткові ставки (21% за даними ЦБ РФ) та інфляцію (9–10%). Прогноз на 2025 рік: зростання менше 1% за збереження санкцій.
Національний фонд добробуту (НФБ) на початок 2025 року становить близько $54 млрд ліквідних активів (3,7 трлн рублів), що еквівалентно 1,5–2 рокам фінансування військових витрат за поточної інтенсивності ($60–100 млрд на рік). Дефіцит бюджету в 2023-2024 роках склав 3-3,5 трлн рублів щорічно ($30-35 млрд), що покривається за рахунок НФБ та внутрішніх запозичень. 2025 року дефіцит прогнозується на рівні 2–3% ВВП, що посилює тиск на резерви. Курс долара на початку 2025 року досяг 110-115 рублів (з 90 у 2023 році), що збільшує вартість імпорту та військового виробництва. Прогноз: здатність ведення війни за рахунок коштів НФБ та прибутків за рахунок інших ресурсів – 2025-26 роки.
Оборонний сектор працює на межі. У 2023 році Росія виробляла близько 2-3 млн артилерійських снарядів на рік, але дефіцит мікрочіпів та верстатів знижує випуск високоточної зброї на 20-30%. Наприклад, виробництво ракет “Калібр” та “Іскандер” обмежене через санкції на електроніку.
Санкції США та ЄС проти постачання технологій (мікрочіпи, верстати з ЧПУ) змушують Росію покладатися на Китай та країни Центральної Азії. З 2023 року Китай поставив 70% критичної електроніки, але з націнкою 40–60%.
Енергетичний сектор страждає від ембарго ЄС та стелі цін ($60 за барель). Доходи від нафти і газу у 2023 році впали на 24% (до $170 млрд), а у 2024-му — на 10–15% через перенаправлення експорту до Азії з дисконтом.
Паралельний імпорт через Китай, Індію та Туреччину компенсує 50–60% втрат від санкцій, але збільшує витрати. Наприклад, товарообіг з Китаєм у 2024 році сягнув $260 млрд, з Індією — $65 млрд.
Відхід західних компаній (близько 1000 фірм із 2022 року) скоротив інвестиції на 30–40%, але внутрішній попит підтримується держзамовленнями на військове виробництво.
Російські підприємства стикаються з нестачею кадрів (еміграція 500–700 тис. осіб із 2022 року) та зростанням ставок за кредитами (27–30%), що знижує рентабельність.
Військові витрати у 2024 році становили близько 10,8 трлн рублів ($100 млрд, або 30–35% бюджету). Це дозволяє підтримувати поточну інтенсивність бойових дій, але зростання витрат на імпорт комплектуючих та втрати техніки (близько 150 000 одиниць із 2022 року) збільшують навантаження.
Підтримка Росії від союзників: КНДР поставила ракети, 5–8 млн снарядів та 12 000 солдатів у 2024 році, Іран — дрони та технології. Проте це вирішує проблему технологічного відставання.
За оцінками західних аналітиків, Росія втрачає 1000–1500 солдатів на день (убитими та пораненими), що потребує постійної мобілізації. Призовний потенціал оцінюється в 1–2 млн осіб до 2027 року, але моральний дух та якість підготовки знижуються.
Зброя
На основі відкритих джерел, включаючи OSINT-аналітики, супутникові знімки та публікації, можна дати обґрунтовану оцінку з урахуванням техніки у військах та на складах зберігання. Усі цифри приблизні та відображають тенденції, а не точні значення.
1. Ствольна артилерія (САУ, буксирована артилерія)
У військах (на озброєнні):
За даними The Military Balance 2022, на початок 2022 року Росія мала близько 6 000 одиниць ствольної артилерії в строю, включаючи гаубиці (2С1 «Гвоздика», 2С19 «Мста-С»), САУ (2С3 «Акація», 2С5 «І» Мста-Б).
З урахуванням втрат у війні (за даними Oryx, близько 2 000 одиниць знищено або захоплено до початку 2025 року) та введення нової/відновленої техніки у військах залишається приблизно 3 500–4 000 одиниць.
На складах зберігання:
До війни Росія мала значні запаси радянської артилерії — близько 15 000–19 000 одиниць (The Military Balance 2022, Forbes). Супутникові знімки 2022–2024 років показують скорочення запасів на 50–60% на ключових базах (наприклад, у Лісовому містечку під Читою).
Разом: 8500-11000 одиниць (у військах + склади), але лише 50-60% можуть бути оперативно введені в дію через знос і брак запчастин (4250-6600). Це корелюється з підрахунками ZpTown про дату закінчення артилерії у Росії.
2. Танки
У військах:
На початок 2022 року в строю було близько 3330 танків (The Military Balance 2021), включаючи Т-72Б3, Т-80БВМ, Т-90М і невелике число Т-14 «Армата». Втрати з 2022 року, за даними Oryx, становлять не менше 3235 одиниць (частина відновлена). За оцінками британської розвідки, втрати — близько 2600 танків.
На складах зберігання:
У 2022 році на зберіганні знаходилося 10 200-13 000 танків (Т-55, Т-62, Т-64, Т-72, Т-80), але багато хто вимагав ремонту. Супутникові знімки (2024) показують скорочення запасів на 40-50%. Аналітики (наприклад, The Economist, SCEEUS) прогнозують виснаження придатних танків до середини 2025 року – залишається 2500-3500 одиниць, з яких до 50% – застарілі Т-55.
Разом: 4300-5700 одиниць (у військах + склади). Виробництво та ремонт (1000-1500 на рік) не покриває втрати, а якість розконсервованої техніки падає.
Згідно з підрахунками ZpTown, на 12 квітня 2025р. у Росії є 9524 танки, але з урахуванням застарілих та тих, що не зможуть відновити (50%), залишилося 1774 одиниці. З урахуванням виробництва нових, ремонту тих, які відбуксували з поля бою, танків хватит до кінця 2025 року.
3. Бронемашини ББМ: (БМП, БТР, МТ-ЛБ та ін.)
У військах:
На 2022 рік у строю було близько 7000-8000 бронемашин: 2350 БМП-2, 400 БМП-3, 1400 БТР-80, 800 БТР-82А, 3000 МТ-ЛБ та ін (The Military Balance). Втрати, за даними Oryx, становлять близько 5 000 одиниць до 2025 року.
На складах зберігання:
До війни запаси становили 15 152 одиниці (2021, дані OSINT). До 2025 року, за оцінками аналітиків (Радіо Свобода, ISW), залишається 5 000–6 000 одиниць, з яких багато — іржаві корпуси, непридатні без серйозного ремонту.
Разом: 9000-11000 одиниць (у військах + склади), що корелюється з підрахунками ZpTown дати повного знищення – кінець 2025 року. Пік розконсервації пройдено, Росія переходить до використання металобрухту (БТР-50, БМП-1).
Додаткові фактори
Канібалізація: На базах зберігання (наприклад, у Топчихі та Арсеньєві) зростає кількість напіврозібраної техніки, що використовується для запчастин. Це знижує реальну кількість боєздатних одиниць.
Виробництво: Росія випускає близько 1 500 танків (включаючи модернізацію), 200–300 САУ та 500–700 бронемашин на рік, але санкції обмежують доступ до електроніки та верстатів, знижуючи якість та функціональність такої техніки.
Щоденні втрати (10–15 одиниць техніки, за даними ЗСУ) перевищують темпи відновлення, особливо для бронемашин та артилерії.
Стан техніки: До 60% складських запасів — застаріла техніка (Т-55, Д-30, БТР-60), яка потребує місяців відновлення, що знижує оперативну готовність.
Підсумкова оцінка
– Ствольна артилерія: 8 500-11 000 одиниць (3 500-4 000 у військах, 5 000-7 000 на складах).
– Танки: 4300-5700 одиниць (1800-2200 у військах, 2500-3500 на складах).
– Бронемашини: 9 000-11 000 одиниць (4 000-5 000 у військах, 5 000-6 000 на складах).
Загальний обсяг: 21 800-27 700 одиниць важких озброєнь, але лише 50-60% боєздатні або можуть бути відновлені у середньостроковій перспективі.
Прогноз
Запаси скорочуються швидше, ніж поповнюються: танки і бронемашини можуть досягти критичного виснаження до кінця 2025-початку 2026 року, артилерія – трохи пізніше (2026-2027) Росія компенсує втрати застарілої технікою і постачанням з КНДР.
Примітка: Цифри базуються на оцінках і можуть змінюватись. Точні дані засекречено, а супутникові знімки не завжди відображають стан техніки.
Санкції (понад 13 000 заходів з 2022 року) скоротили доступ Росії до технологій, фінансів та ринків. Заморозка $300 млрд. резервів ЦБ РФ обмежила валютні інтервенції, а відключення банків від SWIFT ускладнило розрахунки.
Черговий пакет санкцій США у 2024 році (проти Газпромбанку та 50+ банків) посилив тиск на валютні надходження. Курс рубля впав до мінімуму з березня 2022 (113 рублів за долар).
Стеля цін на нафту та ембарго ЄС скоротили експортні доходи на 20–30%, але Росія адаптувалася, використовуючи “тіньовий флот” танкерів (близько 600 суден) та продаючи нафту до Китаю та Індії.
Довгостроковий ефект санкцій: деградація технологічної бази (наприклад, видобуток нафти може впасти на 10% до 2030 року) та зростання залежності від Китаю, що обмежує стратегічну автономію.
Ситуація в Україні
ВВП України 2023 року зріс на 5% (до $178 млрд), але економіка залежить від зовнішньої допомоги ($40–50 млрд на рік). 2024 року зростання сповільнилося до 3–4% через руйнування інфраструктури та мобілізації.
Енергетичний сектор втратив 50% потужностей через російські удари у 2022–2024 роках, що збільшило витрати на імпорт електроенергії ($2–3 млрд на рік).
Військове виробництво зростає: у 2024 році Україна виробить близько 1 млн дронів і 500 000 мінометних снарядів, але залежить від західних поставок високоточної зброї (HIMARS, ATACMS).
З 2022 року Україна отримала $380 млрд допомоги, включаючи $119,7 млрд від США, $100 млрд від ЄС та $50 млрд від інших країн (за даними до березня 2024 року). Військова допомога становить 50–60% загального обсягу.
У 2024 році США виділили $61 млрд, але постачання сповільнилися через політичні суперечки. ЄС обіцяв €50 млрд до 2027 року, але Угорщина та Словаччина гальмують рішення.
За поточного рівня допомоги ($40 млрд. на рік) Україна може підтримувати оборону, але не має ресурсів для великого наступу. Дефіцит боєприпасів (2-3 млн снарядів на рік проти 5-6 млн у Росії) залишається проблемою.
Втрати ЗСУ оцінюються у 500 000 осіб (убитими та пораненими) до початку 2025 року. Мобілізаційний резерв — близько 1 млн осіб, але втома населення зростає (опитування показують зростання підтримки переговорів із 30% у 2023 році до 45% у 2024 році).
Руйнування інфраструктури (210 000 будівель, 50% Донбасу) вимагає $486 млрд на відновлення (оцінка Світового банку), що неможливе без збільшення допомоги.
Як довго Росія зможе вести війну?
Короткострокова перспектива (1-2 роки):
За поточної інтенсивності боїв Росія може продовжувати війну до кінця 2026 року. НФБ ($54 млрд) та експортні доходи ($150–170 млрд на рік) дозволяють фінансувати $100 млрд військових витрат щорічно. Постачання від КНДР, Ірану та паралельний імпорт компенсують дефіцит технологій, але не вирішують проблему якості озброєнь.
Економіка витримує навантаження завдяки військовому кейнсіанству (держзамовлення на оборону), але інфляція (9–12%) та зростання ставок по кредитам (27–30%) підривають приватний сектор.
Середньострокова перспектива (3-5 років):
До 2027-2028 років резерви НФБ можуть вичерпатися, якщо санкції не ослабнуть, а ціни на нафту залишаться на рівні $60-70 за барель. Це обмежить військові витрати до $50–60 млрд на рік, що є достатньо для низькоінтенсивного конфлікту, але не для повномасштабної війни.
Технологічна деградація посилиться: видобуток нафти може впасти на 5–10% (до 450–480 млн. тонн), а виробництво озброєнь скоротиться на 30–40% без доступу до західних комплектуючих.
Соціальна напруга зросте через мобілізацію та падіння рівня життя (реальні доходи населення знизилися на 5–7% з 2022 року), що може змусити Кремль шукати політичне рішення.
Довгострокова перспектива (5+ років):
Після 2030 року Росія не зможе підтримувати війну на поточному рівні без радикальних реформ або послаблення санкцій. Економіка стане залежною від Китаю (50–60% зовнішньої торгівлі), що обмежить суверенітет.
Демографічна криза (зниження населення на 1–2 млн до 2030 року) та еміграція кваліфікованих кадрів (700 тис. з 2022 року) підірвуть військовий потенціал.
Однак низькоінтенсивний конфлікт (артилерійські дуелі, ракетні обстріли, позиційна війна) може тривати десятиліттями, як у випадку Ірану та Іраку (1980–1988), якщо не буде політичного врегулювання.
Обмеження для України
За поточної допомоги ($40 млрд на рік) Україна може утримувати фронт до 2027 року, але не здатна звільнити окуповані території без збільшення постачання (F-16, ATACMS, танки). Співвідношення сил залишається 1:3 на користь Росії з артилерії та 1:5 з авіації.
Втома населення та втрати (15 000 зниклих безвісти, 210 000 зруйнованих будівель) знижують моральний дух. Без ескалації допомоги (наприклад, $100 млрд. на рік) Україна ризикує втратити ключові міста, такі як Покровськ, Костянтинівка та інші, до 2026 року.
Політична нестабільність на Заході (наприклад, можливе скорочення допомоги США після 2025 року) може скоротити вікно можливостей України до 1–2 років.
Ключові сценарії
Базовий сценарій (1-3 роки):
Росія продовжує війну до 2026–2027 років, допоки резерви НФБ та експортні доходи дозволяють фінансувати $80–100 млрд на рік. Україна утримує позиції за поточної допомоги, але не просувається. Підсумок: позиційна війна з повільним виснаженням обох сторін.
Вірогідність: 60%.
Оптимістичний сценарій (1-2 роки):
Санкції посилюються (наприклад, ембарго на газ чи блокування “тіньового флоту”), а допомога Україні збільшується ($60–80 млрд на рік). Росія втрачає ресурси до кінця 2026 року, що змушує Путіна до переговорів. Україна відновлює частину територій.
Вірогідність: 20%.
Песимістичний сценарій (5+ років):
Допомога Україні скорочується (наприклад, США виходять із гри), а Росія знаходить нові ринки збуту (Азія, Африка). Війна перетворюється на низькоінтенсивний конфлікт, Росія утримує 20% території України, а економіка РФ стагнує, але не колапсує.
Вірогідність: 20%.
Таким чином, за поточних умов (санкції без ослаблення, допомога Україні на рівні $40 млрд на рік) Росія зможе вести війну із нинішньою інтенсивністю 1,5–3 роки (до кінця 2026–середини 2027 року). Це зумовлено запасами НФБ ($54 млрд), експортними доходами ($150–170 млрд на рік) та підтримкою союзників (КНДР, Іран). Після цього ресурси обмежать війну до низькоінтенсивного конфлікту, якщо не буде політичного рішення. Україна може утримувати фронт до 2027 року, але без збільшення допомоги ($60+ млрд на рік) не здатна переламати ситуацію. Ключові фактори: посилення санкцій (наприклад, проти “тіньового флоту”) та стабільність західної підтримки. Економіка Росії демонструє стійкість, але довгострокові втрати (технології, капітал) роблять війну після 2027 малоймовірною в поточному масштабі.
ZpTown