11 грудня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров фактично відхилив сім пунктів запропонованого США мирного плану з 28 пунктів, включаючи пункти початкового плану щодо територіального обміну на основі лінії зіткнення та надання надійних гарантій безпеки для України.
Про це йдеться в аналізі американського Інституту вивчення війни (ISW).
Лавров фактично відхилив такі положення:
Заморожування поточної лінії зіткнення у Запорізькій та Херсонській областях;
Перезапуск Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС) під контролем Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), а не Росії;
Вимагати від НАТО лише припинити подальше розширення, а не наполягати на поверненні НАТО до кордонів, що були до 1997 року;
Дозвіл на розміщення європейських винищувачів у Польщі;
Надання надійних гарантій безпеки Україні;
Підтвердження суверенітету України;
Прийняття нормативних актів ЄС щодо захисту релігійних меншин як необхідної основи для українського законодавства з цього питання.
Лавров заявив, що Конституція Росії визнає незаконно анексований Крим, а також Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області «невід’ємними та рівноправними суб’єктами Російської Федерації» та має на увазі, що Росія не може віддавати території, закріплені в її конституції. Лавров також стверджував, що Росія та Сполучені Штати досягли порозуміння на саміті на Алясці 15 серпня на основі пропозицій, які підсумували промову президента Росії Володимира Путіна від 14 червня 2024 року, в якій Путін вимагав повного виведення українських військ з неокупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей як одну з передумов для мирних переговорів. Повторення Лавровим вимоги Росії щодо виведення українських військ з неокупованих частин Запорізької та Херсонської областей суперечить 21-му пункту початкового мирного плану, в якому зазначено, що Запорізька та Херсонська області будуть заморожені вздовж лінії зіткнення, і що як Україна, так і Росія де-факто визнають лінію зіткнення. Зобов’язання Росії встановити повний контроль над Запорізькою областю також суперечить 19-му пункту початкового мирного плану, в якому зазначено, що ЗАЕС відновить свою роботу під егідою МАГАТЕ та розподілятиме електроенергію порівну між Росією та Україною.
Лавров фактично відхилив третій, п’ятий та дев’ятий пункти початкового мирного плану, які відповідно вимагали лише того, щоб НАТО не розширювалося далі, щоб європейські літаки були розміщені в Польщі, а Україна отримала «надійні» гарантії безпеки. Лавров заявив, що Росія «не може погодитися» на будь-які гарантії безпеки для України, які вона розглядала б як підготовку до «ще одного нападу» на Росію, і вимагав, щоб Росія отримала гарантії безпеки. Лавров погрожував, що Росія вважатиме будь-яких «миротворців» в Україні «законними військовими цілями», фактично виключаючи будь-які суттєві західні гарантії безпеки, які могли б правдоподібно стримати або захистити від повторного вторгнення Росії в Україну, як це передбачено п’ятим пунктом. Пункт 8 плану з 28 пунктів говорить: «НАТО погоджується не розміщувати війська в Україні», але там немає обговорення миротворчої місії НАТО в Україні. План з 28 пунктів не виключав розгортання сил з окремих держав-членів НАТО як частини сил гарантування безпеки. Рішення росіян інтерпретувати цей пункт як такий, що виключає розгортання сил для гарантування безпеки України, означатиме перегляд плану та зробить будь-які гарантії безпеки безсилими.
Лавров запропонував ультиматуми Сполученим Штатам і НАТО від грудня 2021 року як основу для гарантій безпеки для Росії. Ультиматуми 2021 року, зокрема, вимагали від Сполучених Штатів і НАТО «гарантій безпеки», які рівносильні руйнуванню чинного альянсу НАТО, наприклад, припинення розгортання сил або систем озброєння в державах-членах, які приєдналися до НАТО після 1997 року. Кремль також вимагав у січні 2022 року (в рамках розширених переговорів щодо пакету вимог 2021 року), щоб НАТО повернулося до кордонів, які воно мало в 1997 році, коли було підписано Основоположний акт Росія-НАТО. Таким чином, Лавров фактично наполягав на скороченні сил НАТО, а не на заморожуванні подальшого розширення НАТО, включеного до 28 пунктів. Угода, заснована на ультиматумах 2021 року, також виключала б розгортання європейських винищувачів у Польщі, оскільки Польща приєдналася до НАТО після 1997 року.
Лавров також фактично відхилив 1-й пункт початкового мирного плану, який мав би підтвердити суверенітет України. Лавров повторив вимогу Росії про те, що Україна «має повернутися до позаблокового, нейтрального та без’ядерного статусу» і що ці принципи є «фундаментом її державності». Лавров стверджував, що початкове визнання України Росією у 1990 році було обумовлене нейтральним та позаблоковим статусом України. Він чітко дав зрозуміти, що визнання Росією суверенітету України буде постійно обумовлене зовнішньою політикою України.
Лавров відхилив 20-й пункт початкового мирного плану, який визнавав би прийняття Україною «правил ЄС» щодо релігійної толерантності та захисту мовних меншин достатнім для вирішення заявлених занепокоєнь Росії з цього питання. Лавров прямо заявив, що «неприйнятно», щоб 20-й пункт обмежував зобов’язання України лише «правилами ЄС», і що «правила ЄС» щодо релігійної толерантності та захисту меншин є недостатніми. 10 грудня Лавров хибно натякнув, що початковий 28-пунктовий мирний план не містив пункту про «правила ЄС».
Заяви Лаврова від 11 грудня свідчать про те, що Кремль не бажає прийняти початковий мирний план із 28 пунктів, але Росія натомість вимагатиме подальших змін, якщо Україна на нього погодиться. Фактична відмова Лаврова від ключових елементів мирного плану з 28 пунктів узгоджується із заявою президента Росії Володимира Путіна від 27 листопада про те, що план із 28 пунктів може бути основою для майбутніх переговорів, але не є остаточною угодою як такою.
Високопосадовці Кремля, включаючи Путіна, аналогічним чином відхилили ключові пункти 28-пунктного плану протягом останніх тижнів. Кремль дав зрозуміти, що його не влаштує проведення виборів в Україні через 100 днів після підписання угоди, як це передбачено 25-м пунктом початкового мирного плану. Речник Кремля Дмитро Пєсков, речниця МЗС Росії Марія Захарова та інші нижчі кремлівські чиновники негативно відреагували 9 грудня на висловлену Зеленським готовність провести вибори вже через наступні 60-90 днів. Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявив 26 листопада, що «не може бути й мови про якісь поступки чи будь-яку здачу» «ключових аспектів» цілей Росії в Україні у відповідь на мирний план США. Рябков заявив, що Росія «готова досягти своїх заявлених цілей» на переговорах, маючи на увазі давні та часто повторювані вимоги Росії, включаючи вимоги щодо отримання Росією контролю над усією Херсонською та Запорізькою областями та примусу українського уряду до капітуляції, і зазначив, що Росія продовжить свою війну в Україні, якщо в переговорах будуть «будь-які невдачі». Лавров та нижчі посадовці російської Державної Думи, зокрема, почали створювати інформаційні умови для відмови від надійних гарантій безпеки для України 10 грудня, причому Лавров погрожував Росією відповіддю на розгортання європейських військових контингентів в Україні. Позиція Кремля щодо мирних переговорів та територіальних обмінів не змінилася у 2025 році, а Путін заявив у березні 2025 року, що Росія не має наміру «нікому поступатися» або «відмовлятися» від незаконно анексованих територій.
Депутати російської Державної думи, яких Кремль використовує для формування російської громадської думки, також чітко дали зрозуміти, що Росія залишається незацікавленою в підписанні будь-яких мирних угод, включаючи початковий мирний план із 28 пунктів. Член Комітету Державної думи з питань оборони Андрій Колесник 11 грудня заявив, що він ще не бачив жодного мирного плану, який «відповідав би інтересам [Росії]», і засудив будь-які плани, що передбачають заморожування лінії фронту вздовж лінії зіткнення. Заступник голови Комітету Державної думи з питань оборони Олексій Журавльов заявив 11 грудня в ефірі російського державного телебачення, що будь-яка мирна угода, яку підпише Росія, «нічого не гарантуватиме»; що фізична сила є більш авторитетною, ніж закон; і що мета Росії в Україні не обмежується захопленням Донбасу, а радше полягає в забезпеченні «глобальної безпеки» — ймовірно, натяк на вимоги Росії 2021 року щодо «гарантій безпеки» для Росії з боку Сполучених Штатів і НАТО.