До настання сльотливої погоди та холодів війна в Україні набула статичного характеру. Бої йдуть навколо зайнятих раніше позицій без значних поступів у той чи інший бік. У Путіна вже рідко говорять про цілі його так званої «спеціальної військової операції».
Тоді, у лютому 2022-го, він очікував «зайняти Київ за три дні», посадити у президентське крісло свого маріонетку – Януковича, Медведчука чи іншого українського зрадника. Але пішло за незапланованим російським диктатором сценарієм – Україна та її західні союзники чинили опір. Наступ армії Путіна було зупинено, а на півночі України, на Харківщині та у правобережній Херсонщині ворог був відкинутий. Путін такого не планував, готуючись до вторгнення. Але плану «Б» на цей випадок у нього не виявилося і він був змушений проводити поспішну мобілізацію, внаслідок якої понад мільйон чоловіків втекли за кордон, а ще якась частина ховається Росією. Сьогодні метою путінської «спецоперації» стало прагнення самому диктатору утриматися при владі. Боячись удару залишків зачищеної опозиції всередині країни, російський диктатор підписав закон, який скасовує вибори на час воєнного стану. Тепер він зберігає за собою владу до закінчення війни, яку він збирається вести якнайдовше – «до переможного кінця».
Нині на фронті склалася ситуація, коли ні той, ні інший бік не мають сил для прориву.
Тактика Росії.
Російська воєнщина завжди на цій війні використовує однакову тактику: накопичення сил, потім лобовий удар «потужним кулаком» на одній із ділянок фронту з метою його прориву. Якщо не виходить і кулак сточується о сили супротивника – відкочуються, знову накопичують сили і історія повторюється. Для накопичення живої сили проводиться перманентна мобілізація, але для якісного навчання новобранців немає часу – треба готувати наступну хвилю. Така практика веде до величезних втрат, відновити які знадобиться дуже багато часу та ресурсів.
Наприклад, за даними ГШ ЗСУ на ранок 14.11.2023, з 10 жовтня, розпочала спроби прориву російських сил під Авдіївкою (основний удар) та наступів на інших ділянках фронту (допоміжні удари), армія РФ втратила 1490 одиниць бронетехніки (у тому числі 533 танки) та 957 бойових броньованих машин), а також 30 390 осіб особового складу (загиблими). Це при тому, що за місяць ВПК РФ виробляє не більше 50 одиниць кожного із зазначених видів бронетехніки.
Другий напрямок діяльності росармії – ракетні удари. Чи то через відсутність чи некомпетентність розвідки, чи то через спробу настроїти українське населення проти влади, чи то через неточність «високоткової» зброї – російські ракети летять в основному за мирними цілями, не завдаючи значної шкоди українській армії, що дозволяє зберігати сили. Ось і зараз, як вважають ЗМІ, політики та z-військори, у Шойгу накопичують ракети для завдання масованих ударів по енергетиці України, щоб заморозити її мирних жителів.
Тактика України
Українська армія, не маючи чисельної переваги як живою силою, так і озброєннями, змушена економно витрачати цей ресурс. Звичайно, допомагає в цьому сучасна зброя, яку надали союзники. Українські дрони та ракети летять лише по добре розвіданим цілям, завдаючи мінімальних втрат «кровожерним» російським мирним громадянам. Піхотні та механізовані атаки наші бійці намагаються проводити за попередньо знекровленими силами супротивника, перериваючи глибинними ударами шляхи постачання зброї, палива, боєприпасів, провізії та знищуючи резерви у тилу ворога.
Цьогорічна зима покаже, яка з тактик має на цій війні перевагу.
Мужнім українським бійцям для досягнення мети, звільнення своїх територій, необхідні поставки західних озброєнь.
ZpTown