Україна продовжує захищатися від російської агресії та спроби Кремля знищити українську державність та ідентичність, незважаючи на зростаючі труднощі через два роки після початку повномасштабного вторгнення Росії. Два роки тому Росія розпочала повномасштабну загарбницьку війну, щоб повалити український уряд і примусово встановити проросійський режим, міцно підконтрольний Москві.
Російські війська наступали на Київ з кількох напрямків і завдавали ударів по Харкову, Херсону, Маріуполю та іншим українським містам. Президент Росії Володимир Путін очікував, що українці привітають його війська або втечуть. Натомість українці боролися за свою свободу, зупинивши російські наступи на міста Київ і Харків, зупинивши наступ росіян на міста Миколаїв та Одесу та збили війська Путіна в безвихідь уздовж решти лінії. Тоді, озброївшись досвідом, мужністю, рішучістю та зростаючою західною допомогою, Україна завдала удару у відповідь. Українські війська відтіснили росіян від Києва та від Харкова та звільнили значні території на північному сході України. Вони звільнили місто Херсон і відтіснили російські війська від західного (правого) берега річки Дніпро. Вони на час ліквідували загрозу існуванню України.
Але росіяни не залишили своїх військових цілей і не послабили військових дій. Вони залишили під контролем стратегічно та економічно життєво важливи території України та мільйонів українців, яких вони піддають жорстоким кампаніям русифікації та схемам депортації. Росіяни розпочали ракетну та безпілотну кампанію проти енергетичної інфраструктури та міст України, яка триває й досі. Тоді росіяни пройшли через східне місто Бахмут, зазнавши настільки руйнівних втрат, що спровокували збройне повстання проти Москви. Росіяни також підготувалися до очікуваного контрнаступу України у 2023 році. Надмірні надії на той контрнаступ не виправдалися. Війна набула позиційного характеру, а очікувана допомога США була затримана [і невідомо, чи знову відновиться, оскільки заблокована трампістським крилом Республіканської партії, що відійшло від принципів захисту демократії і дозволило Росії посилитися за рахунок України].
Ситуація сьогодні важка, але далеко не безнадійна. Російські війська відновили ініціативу на театрі дій і атакують та досягають перемог. Ці прибутки поки що дуже обмежені та надзвичайно дорогі. За взяття Авдіївки загинуло, ймовірно, більше російських солдатів, ніж за всю радянсько-афганську війну. Українці втомлені та стурбовані тим, що американська військова допомога припиниться, але вони продовжують воювати з рішучістю, винахідливістю та майстерністю. Українська ППО скидає з неба російські літаки, а українські безпілотники та ракетники топлять російські кораблі. Українські солдати борються за свої позиції проти російських «м’ясних нападів», використовуючи безпілотники новими способами, а також доступну їм артилерію, танки та традиційну зброю війни. Українські ВПС отримають свої перші F-16 найближчими місяцями, а європейські союзники України поспішають усунути недоліки іншої військової техніки. Американська військова допомога залишається важливою — лише Сполучені Штати мають ресурси, щоб надати Україні саме зараз те, чого вона найбільше потребує. Якщо Сполучені Штати врешті-решт відмовляться від цієї допомоги, то ситуація може стати дуже серйозною.
Але до кінця ще далеко. Україна не програла і Україні програвати немає причин. Росіяни пристосовуються до тривалої війни в Україні, але вони не є ордами Червоної армії, оповиті тріумфальними прапорами перемог у Другій світовій війні, якими їх видають Путін і його пропагандисти. Російська армія має багато недоліків, якими Україна навчилася користуватися. А сукупна економічна потужність союзників України у багато разів перевищує російську.
Однак Путін залишається смертельною загрозою для НАТО, а також для України. Кремль місяцями висуває умови для проведення операцій гібридної війни в країнах Балтії та Фінляндії, а зараз бере участь у таких операціях проти Молдови. Цілями Путіна залишаються знищення НАТО як ефективного альянсу, розрив зв’язків між Сполученими Штатами та Європою та побудова нового глобального порядку, в якому голос і сила Росії є домінуючими. Інтереси Америки, Європи та союзників Америки в Азії та в усьому світі нерозривно пов’язані з тим, щоб допомогти Україні перемогти Росію.
Інститут вивчення війни (ISW).