Сьогодні путінська росія святкує День перемоги над фашистською Німеччиною у Великій вітчизняній війні. День Перемоги у Другій світовій війні, що у Європі відзначався 8 травня, там не святкують.
Велика вітчизняна війна (22.06.1941-09.05.1945), у якій загинуло за найскромнішими підрахунками, понад 20 мільйонів радянських громадян всіх п’ятнадцяти республік – епізод у Другій світовій війні (01.09.1939-08.05.1945). Розбіжності в датах закінчення воєн пов’язано з тим, що повідомлення по капітуляцію гітлеровської Німеччини вперше в СРСР було зачитане по радіо 9 травня 1945 року о 2 годині 10 хвилин ночі за московським часом, тоді як остаточний акт (друга редакція) про беззастережну капітуляцію Німеччини був підписаний берлінському передмісті Карлсхорст у будівлі офіцерського клубу колишнього військово-інженерного училища вночі 8 травня, о 23:01 за центральноєвропейським часом (00:01 9 травня за московським часом).
Цікавий факт: формально Радянський Союз вийшов із війни з Німеччиною лише 25 січня 1955 року. У той день було ухвалено Указ Президією Верховної Ради СРСР про припинення стану війни з Німеччиною.
Німеччина формально не оголошувала війни радянському Союзу, лише міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп викликав радянського посла Володимира Деканозова, зачитавши та вручивши йому ноту з детальними поясненнями причин початку воєнних дій; ідентичну ноту було зачитано у Москві народному комісару закордонних справ СРСР В.М. Молотову німецьким послом у СРСР графом Вернером фон дер Шуленбургом. Пізніше ці документи назвали Декларацією Німеччини про оголошення війни СРСР.
Аналогічно вчинив російський президент Володимир Путін у лютому 2022 року, заявивши про вторгнення та назвавши його “спеціальною військовою операцією” (СВО). На момент телевізійного повідомлення ним про введення військ в Україну термін “СВО” не згадувався і не пояснювався в жодному юридичному документі Росії чи України, але означав, із сенсу сказаного та подальших подій, оголошення війни Україні.
Що таке війна (агресія) у Міжнародному праві
Відповідно до Статуту ООН, загроза силою або її застосування стосовно інших держав заборонені за винятком випадків:
– індивідуальної чи колективної самооборони (цим зараз займається Україна);
– застосування сили щодо рішення Ради Безпеки ООН (мандату на розв’язання війни з Україною Росія не отримувала).
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 3314 від 14 грудня 1974 р. визначає такі дії як акти агресії (війну):
– Вторгнення збройних сил на територію іншої держави незалежно від оголошення чи неоголошення війни, анексія або окупація територій (навіть тимчасова);
– бомбардування чи застосування іншої зброї проти території іншої держави;
– блокада портів чи берегів іншої держави;
– напад на збройні сили іншої держави;
– застосування збройних сил, що знаходяться на території іншої держави за угодою з останньою, порушуючи умови угоди, а також перебування їх на території іншої держави після закінчення терміну угоди;
– надання державою своєї території для здійснення агресії третьою державою щодо іншої держави (дії Білорусії);
– засилання озброєних банд, груп, найманців тощо від імені держави, які здійснюють акти збройної боротьби проти іншої держави.
Ідеологічне обґрунтування війни
Гітлер своєю риторикою пояснював захоплення територій розширенням простору для німецької нації (арійської раси). Ця ідеологія, нацизм, що визнає панування однієї нації над іншими, після закінчення Другої світової війни була визнана злочинною.
Формально Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року, коли нацистська Німеччина почала вторгнення до Польщі. Вже 17 вересня Радянський Союз увів свої війська на територію Польщі, раніше розділену між Радянським Союзом та Німеччиною відповідно до Секретного протоколу до Договору про ненапад між Німеччиною та СРСР, відомого також як “пакт Молотова-Ріббентропа“. Керуючись положеннями Секретного протоколу до “пакту Молотова-Ріббентропа”, Радянський Союз ввів війська до Естонії 18 жовтня, до Латвії – 29 жовтня, до Литви – у листопаді-грудні, а 30 листопада СРСР почав вторгнення до Фінляндії, де згодом отримав відсіч. Таким чином, на “темній стороні історії” у момент початку Другої світової війни виявилася не лише гітлерівська Німеччина, а й сталінський СРСР. Перейти на “світлу сторону” Радянський Союз зміг лише після віроломного порушення Гітлером союзницького договору 22 червня 1941 року.
Наприкінці 2021 року, напередодні оголошення війни Україні (названої Путіним «спеціальною військовою операцією»), російське МЗС поширило ультиматум Кремля, адресований Північноатлантичному альянсу та персонально США, з вимогою повернути під контроль Росії країни колишнього СРСР та держави-учасниці колишнього Варшавського договору. Російські ідеологи тим часом розповсюджували концепцію “русского мира”, згідно з якою Росія залишає за собою право “захищати” російськомовних громадян незалежно від території їхнього проживання. Після того, як Захід відмовив російській владі у виконанні вимог її ультиматуму, рано вранці 24.02.2022 року Росія здійснила широкомасштабне збройне вторгнення в Україну, порушивши не лише їй визнані кордони України, а й напавши на збройні сили України та мирних жителів, здійснюючи ракетно-бомбові удари по її населених пунктах, що Міжнародним правом трактується як агресія (розв’язування війни). Наразі кажуть, що путін скопіював план нападу Гітлера на СРСР під час вторгнення російської армії у лютому 2022-го.
У зачитаному вранці 24.02.2022р. зверненні, Путін, як зазначалося вище, назвав своє вторгнення «спеціальною військовою операцією», вказавши причини свого рішення: «денацифікація», «демілітаризація» України, «звільнення» нав’язаних у 2014 році Росією та визнаною нею як суверенні території 21 лютого 2022р., незаконних утворень «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки». Нацистами російська пропаганда вважала підрозділ НПУ “Азов”, який, сформувавшись із добровольців у Маріуполі у травні 2014 року, став на захист України від гібридної агресії російсько-терористичних сил. Крім того, під путінське розуміння «нацистів» потрапила вся українська влада. Завданням Путіна в Україні називалося її роззброєння та зміна всенародно обраної влади на прокремлівських маріонеток.
Наступні дії російських військ показали, що вони не обмежилися Донбасом (територія, оголошена Росією «ДНР» та «ЛНР»), а попрямували на українську столицю, північні та південні області країни. Заяви про захист «русского мира», спроба розширення для нього територій за рахунок іншої держави, України, переважання у відправлених на фронт народів Росії неруської національності, прагнення зробити території їхнього проживання депресійними – мало відрізняються від ідеології гітлерівського нацизму. Ідеологія, створена режимом Путіна, стала називатися «рашизм». Проте, дії російської армії в Україні показують, що вона не збирається захищати російськомовне населення України, яке нібито пригнічують «бандерівці»: російськомовні міста сходу України знесені російськими загарбниками з лиця землі, а частина населення, що з різних причин не залишила свої будинки, була знищена російськими обстрілами або у фільтраційних таборах, в яких встановлено режим схожий на режими в сталінських або гітлерівських катівнях. Ця обставина дозволяє говорити, що путінський «рашизм» безідейний, лише прикриття для захоплення територій для Росії. І, у разі поразки України у війні, російська армія піде далі, виконуючи вимоги раніше висунутого ультиматуму.
Раніше Путін порівнював себе з Петром Першим, “збирачем земель”, а також називав захоплення українських територій “цап-царап”, показуючи справжню мету розв’язаної ним жорстокої війни. Хтось міг подумати, що онуки тих, хто боровся з гітлерівським нацизмом, приміряють на себе обладунки загарбників, знищувачів цілих націй?
ZpTown