Путин на коллегии МО РФ

Президент Росії Володимир Путін 12 травня вніс низку змін у вищому ешелоні управління силовим блоком, прагнучи більш ефективного ведення війни з Україною

Зміни в кадровому складі вищих посадовців проаналізував американський Інститут вивчення війни (ISW).

Він змінив Сергія Шойгу на Андрія Бєлоусова на посаді міністра оборони Росії, перевівши Шойгу на посаду секретаря Ради безпеки замість Миколи Патрушева. Ці перестановки на високому рівні після президентських виборів у Росії переконливо свідчать про те, що Путін робить значні кроки щодо мобілізації російської економіки та військово-промислового комплексу (ВПК) для підтримки тривалої війни в Україні та, можливо, підготовки до майбутньої конфронтації з НАТО. 12 травня Рада Федерації Росії опублікувала список запропонованих Путіним міністрів кабінету, який, зокрема, підтверджує, що Путін «запропонував» Бєлоусова новим міністром оборони (пропозиції Путіна є наказами). Речник Кремля Дмитро Пєсков повідомив агенції новин Кремля ТАСС, що Шойгу, який обіймав посаду міністра оборони Росії з 2012 року, обійме посаду секретаря Ради безпеки та буде заступником Путіна у Військово-промисловій комісії Росії. Пєсков також оголосив, що Путін звільнив Патрушева з його колишньої посади секретаря Ради безпеки «у зв’язку з переходом на іншу роботу», що не уточнюється, і що Кремль оголосить про його нову посаду «найближчим часом». Пєсков також зазначив, що генерал армії Валерій Герасимов залишиться начальником Генштабу Росії, і змін на цій посаді наразі не передбачається. Герасимов також зараз є головнокомандувачем російських військ в Україні.

Призначення Бєлоусова на посаду міністра оборони Росії є значним кроком у спробах Путіна створити повні економічні умови для тривалої війни. Бєлоусов не має військового досвіду та є економістом за фахом — він обіймав посаду міністра економічного розвитку Росії з 2012 по 2013 роки, після чого працював у сфері економічного аналізу та прогнозування між 1981 і 2006 роками. Відсутність у нього військового досвіду не є аномальним — Шойгу також не вистачило досвіду військової служби до того, як він очолив Міноборони. Потім Бєлоусов обіймав посаду першого віце-прем’єр-міністра з 2020 року до свого нового призначення в 2024 році. Білоусов також є відомим прихильником більшої участі держави в економіці. 12 травня Пєсков оголосив про призначення Бєлоусова державному інформаційному агентству ТАСС і пояснив, що «дуже важливо вписати економіку блоку безпеки [внутрішню вертикаль безпеки] в економіку країни», припускаючи, що Кремль має намір, щоб Бєлоусов інтегрував та оптимізував ВПК та галузі, пов’язані з силами безпеки та оборони Росії, із ширшою внутрішньою економічною політикою. Декілька російських інсайдерських джерел так само відреагували на нову посаду Бєлоусова та стверджували, що це свідчить про те, що Путін серйозно стурбований рівнем корупції та нецільовим використанням коштів у російських військових, конфліктами між військовими та російським ВПК, а також сприйманою неефективністю МО Росії в цілому. Неназваний російський федеральний чиновник заявив російському опозиційному виданню «Важные истории», що на новій посаді Бєлоусов працюватиме над «компетентною організацією робочих і логістичних процесів, забезпеченням необхідного виробництва та поставок, орієнтацією економіки на «спеціальну військову операцію» і вичавити з оборонної промисловості технологічний максимум». Відомий кремлівський милблогер зазначив, що нова посада Бєлоусова «означає початок масштабного аудиту та реструктуризації всіх фінансових моделей» у російському МО.

Майже десятирічне перебування Бєлоусова на посаді міністра економіки у російському федеральному уряді та його нещодавня участь в управлінні різними внутрішніми інноваційними проектами ВПК та безпілотних літальних апаратів готують його до того, щоб очолити апарат Міноборони Росії, що воює. Міністерство оборони Росії під керівництвом Шойгу боролося зі звинуваченнями в корупції на високому рівні та бюрократичній інертності, стикаючись із постійною гострою критикою з боку російських військових коментаторів. Бєлоусов має сильнішу репутацію ефективного технократа, і інсайдерські джерела стверджують, що він має позитивні стосунки з Путіним. Бєлоусов зустрівся з Путіним у листопаді 2023 року, щоб обговорити проекти ВПК і технологічну співпрацю, а також говорив з Путіним про проблеми з російським виробництвом безпілотників. Нещодавно Бєлоусов також висвітлив проект державного замовлення на 4,4 мільярда рублів (приблизно 48 мільйонів доларів) на виробництво безпілотників до 2030 року, а також плани щодо фінансової підтримки виробників безпілотників і навчання розробників і операторів безпілотників. Зосередженість на максимізації технологічних інновацій і продуктивності російського ВПК, особливо у сфері безпілотників, ймовірно, буде надзвичайно цінною для військових зусиль Кремля — Кремлю нещодавно довелося рахуватися з розривом між російським виробництвом безпілотників і реаліями сучасного поля бою. Бєлоусов особисто оголосив у січні 2023 року, що Росія завершила проект «Безпілотні авіаційні системи», який передбачає 696 мільярдів рублів (близько $7 мільярдів) для виробництва 32 000 безпілотників на рік до 2030 року. Путін, ймовірно, має намір Бєлоусову використати свій досвід на посаді в цивільному уряді, щоб зв’язати федеральну економічну політику з програмою МО Росії, тим самим повніше мобілізуючи російський ВПК у більшому та довгостроковому масштабі та інтегруючи його з внутрішньою економічною політикою. Ці зусилля створюють умови для більш повної економічної мобілізації, що свідчить про те, що Кремль продовжує готуватися до тривалої війни в Україні.

Заміна Патрушева на Шойгу на посаді секретаря Ради Безпеки відповідає загальній схемі Путіна тихо відсторонювати високопосадовців служби безпеки, надаючи їм периферійні ролі в російській сфері безпеки, а не просто звільняти їх. Рада Безпеки Росії є дорадчим органом, який також відіграє певну роль у здійсненні політики, пов’язаної з безпекою, і розвитку російської стратегічної культури, що робить призначення Шойгу Секретарем Ради Безпеки (де-факто пониженням з престижної посади міністра оборони Росії) менш принизливим. Путін усунув Шойгу від прямого командування МО, але надав йому продовження впливу в сфері безпеки. Шойгу залишився важливим і лояльним підлеглим, а іноді й цапом відбувайла, і Путіну, ймовірно, вигідно зберегти лідерство та досвід Шойгу на певній офіційній посаді. Усунення Шойгу також відбулося після двох резонансних інцидентів — усунення його союзника, заступника міністра оборони Тимура Іванова за звинуваченнями в корупції, і зустрічі Путіна з політичним противником Шойгу та губернатором Тульської області Олексієм Дюміним для обговорення оновлених даних ВПК, які, ймовірно, були провідними індикаторами Кремля підготовка до усунення Шойгу з займаної посади.

Раніше Путін подібним чином відсторонював своїх генералів-невдах, призначаючи їх на периферійні посади, пов’язані з безпекою та обороною, поза межами прямого командування, іноді дозволяючи їм викупити себе та повернутися до Путіна, як оцінив ISW. Однак усунення Путіним Патрушева з посади секретаря Ради Безпеки заслуговує на увагу, оскільки Патрушев є близьким особистим соратником Путіна і є кілька західних і російських повідомлень про те, що Патрушев був особою, відповідальною за вбивство очільника ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина у серпні 2023 року (у грудні 2023 року Wall Street Journal стверджував про це). WSJ повідомляв, що призначення Патрушева на посаду секретаря Ради безпеки у 2008 році було здебільшого формальністю, і що Патрушев є фактичним керівником усіх російських спецслужб, що робить його другою за впливом людиною в Росії. WSJ також повідомляв, що Патрушев діє як «гібридний співробітник розвідки та дипломат» і регулярно відвідує світових лідерів від імені Путіна. ISW поки що не може підтвердити, якою буде нова роль Патрушева, але враховуючи повідомлення про особисте значення Патрушева для стабільності режиму Путіна та давню тенденцію Путіна балансувати між російськими силовиками (сильними особами з політичним впливом), такими як Патрушев, у вертикалі влади, наступна посада Патрушева буде важливим відображенням намірів Путіна. Кремль може встановити для Патрушева нову посаду чи, наприклад, встановити більш високу посаду для керування фракцією силовиків.

Окрім звільнення Патрушева, Путін значною мірою перепризначив керівників основних російських спецслужб, припускаючи, що він збереже основний кадровий склад лояльних силовиків. Путін перепризначив Володимира Колокольцева міністром внутрішніх справ, Сергія Наришкіна — директором Служби зовнішньої розвідки (СВР), Олександра Бортникова — директором Федеральної служби безпеки (ФСБ), Віктора Золотова — директором Росгвардії. Раніше ISW оцінювало, що російські спецслужби та пов’язані з ними силовики, зокрема Бортніков, були ключовими виборцями для обрання Путіна на п’ятий термін, і Путін значною мірою покладався на роботу вищезгаданих спецслужб для підтримки стабільності режиму, особливо після провалу бунту групи Вагнера. Колокольстєв відіграв важливу роль у координації міграційної політики Кремля (що було особливо актуальним після нападу ІДІЛ на Крокус Сіті Хол 22 березня); Наришкін був важливим гравцем у створенні інформаційних умов і пропаганді виправдань війни; Путін особисто похвалив Бортнікова та ФСБ за захист російського суверенітету; а Золотов очолював спроби поглинути колишніх бійців групи Вагнера в Росгвардію. Ці силовики складають кістяк основного кабінету Путіна, і їхнє перепризначення свідчить про те, що Путін продовжуватиме покладатися на них і надавати їм повноваження під час свого наступного терміну.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 19 =