Люди, які займають антивоєнну позицію як у самій Україні, так і в європейських країнах, повинні розуміти, що умиротворення агресора та поступка йому територій лише на короткий час зупинять російські імперські амбіції.
Закінчення постачання зброї в Україну призведе до обвалення фронту та захоплення української території країною-агресором з усіма «плюшками» – інфраструктурою, виробничими потужностями та, головне, майже мільйонною беззбройною українською армією. Звичайно, частина людей змушена буде бігти до сусідніх країн, частина чинитиме опір і з ними боротимуться поліцейські формування. Але слід погодитися, армія Путіна сильно посилиться українськими військовими, які мають досвід ведення війни. Це, звичайно, розуміють у Польщі та країнах Балтії, розуміють й інші європейські країни (хіба що в Угорщині повідомили, що не чинитимуть опору та здадуться на милість путіна).
Єдиний, кому байдуже – кандидат у президенти США від Республіканської партії Дональд Трамп, який проповідує ізоляційну політику. Він вже оголошував, що перестане допомагати Україні. Справді, Америка відокремлена океаном та її військовий потенціал відносно великий. Але хто знає, поневоливши частину Європи і об’єднавшись у союзі з Китаєм, Путін чи його послідовник зможе напасти на США, спочатку організувавши плацдарм десь на півдні континенту? Звичайно, це справа далекої перспективи і, можливо, сьогодні не є реальною. Але з історії відомо, що авторитарні режими, починаючи загарбницькі війни, вже не можуть зупинитися самі.
Наразі пропагандисти, що сповідують ідеологію Кремля, розповідають про плани захоплення європейських країн, Казахстану і навіть Аляски, підкріплюючи це погрозами застосувати ядерну зброю. І ми пам’ятаємо, що така риторика на російському ТБ була щодо України задовго до нападу на неї, тобто така, якої не можна нехтувати.
Україна сьогодні у складній ситуації на неї напала Росія, країна яка за населенням і площею майже вчетверо більша за неї і має величезні запаси радянської зброї та боєприпасів, хоч і застарілих, але працездатних. Держава-агресор підключає до своєї ідеології, яка зневажає основні принципи ООН про непорушність міжнародно визнаних кордонів, дедалі більше країн, які тяжіють до авторитарних методів правління. Росія веде жорстоку війну за своїми правилами, які відкидають дотримання міжнародних конвенцій. Світ практично розколовся на дві частини – країни, які визнають цілісність кордонів і ті, хто вважає, що це необов’язкове право, а отже, готові й самі рано чи пізно потрапити у створену ними же пастку.
Сьогодні Україні потрібна міжнародна підтримка, щоб вистояти і зберегтися в межах своїх споконвічних кордонів, щоб не дати поширитися путінському режиму Європою, а потім – планетою.