Ядерна зброя на службі у дикунів

24 лютого 2022 року російський президент Володимир Путін, виступаючи на телебаченні, заявив про введення військ на територію України, назвавши це «спеціальною військовою операцією» («СВО»). Вторгнення було підтримано російською держдумою.

На той час терміна «спеціальна військова операція» не існувало в російських юридичних документах – він не мав правового статусу. Це означає, що всі дії, які проводилися під приводом СВО або прикривалися СВО, були незаконними з погляду російського права. Здавалося б, Слідчий комітет Росії мав порушити проти Путіна та всіх, хто підтримав вторгнення, кримінальну справу за статтею 353 КК РФ «Планування, підготовка, розв’язування чи ведення агресивної війни», а проти пропагандистів на теле- та телеграм-каналах – за статтею 354 Кримінального кодексу «Публічні заклики до розв’язання агресивної війни», адже, згідно з Міжнародним правом, війна (агресія) – це несанкціоноване введення збройних формувань на територію іншої держави. І тут під несанкціонованим розуміється без голосування ООН.

Путін давно готував вторгнення – це перевірка реакції України при спробі захоплення острова Тузла восени 2003 року, вибухи складів із боєприпасами в Україні, які він розпочав тієї ж осені, впровадження у керівні, силові, судові та правоохоронні органи України російських акторів та інше. Крім того, у владу в Росії запроваджувалися люди, близькі до Путіна з часів його молодості. Наприклад, той, хто мав ініціювати порушення кримінальної справи за розв’язання війни ще у лютому 2014-го під час введення військ в український Крим та у лютому 2022 року після повномасштабного вторгнення, і цього не зробив, голова Слідчого Комітету РФ Олександр Бастрикін, який навчався у одній групі з Путіним і був старостою цієї групи, а згодом увійшов до найближчого кола соратників Путіна, де отримав неформальне прізвисько «Староста».

Сьогодні багато статей КК РФ не виконуються або трактуються у спотвореній формі, туди було внесено зміни, попрано і Конституцію РФ, а Україна стійко чинить опір підлій агресії. За даними британської розвідки з російської сторони, загинуло близько 230 тисяч військовослужбовців, а американська розвідка говорить про те, що з боку України загинуло близько 70 тисяч військових. Про втрати цивільних осіб в Україні повідомляють різні цифри: верифіковані дані ООН на 1 листопада значилося 11 979 загиблих, однак ці цифри явно низькі, адже на захоплені території для впізнання загиблих цивільних Росія ООН не допускає, а там лише в Маріуполі було вбито армією Путіна за різними оцінками від 30 000 до 100 000 людей.

Сучасний світ у 21 столітті не користується методами військової експансії – це дуже дорогий метод заради сумнівної вигоди. Інша справа – економічні методи: будівництво чи купівля компаній в інших країнах. Але люди, які більше двох термінів перебувають при владі, починають мислити зовсім іншими категоріями – їхнє життя нагадує дії гравця “Цивілізації”, відомої економічної стратегії Сіда Майєра, мета якого – захопити ресурси, щоб після цього завоювати весь світ.

До речі, про ресурси, в 2022 році канадська консалтингова компанія SecDev оцінила повну вартість усіх мінеральних ресурсів України в $26 трлн, включаючи вугілля, газ і нафту. Стратегічні ресурси, включаючи близько 7 відсотків світових запасів титану, 20 відсотків запасів графіту та 500 000 тонн літію, необхідного для акумуляторів електромобілів, знаходяться на території України, пише WP.

На жаль, ця війна показує, що ядерна зброя може не лише стримувати агресора від нападу, а й може стати «дубинкою», яка прикриває агресію. І світ до цього не готовий – навіть США після 5 листопада готові спасувати перед жорстоким агресором.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × three =