Президент Росії Володимир Путін і президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв 27 листопада зустрілися в Астані та підписали спільну заяву про поглиблення російсько-казахстанського стратегічного партнерства в рамках зусиль Росії щодо встановлення “нового світового порядку”.
Путін і Токаєв підписали ще 19 документів, які поглиблюють російсько-казахстанську політичну, економічну, енергетичну та транзитну співпрацю (серед підписаних угод можуть бути: постачання продуктів харчування, сільськогосподарської продукції, зброї та запчастин до неї (у Казахстані великі запаси радянських озброєнь), військовослужбовців). Кремль, ймовірно, має намір поглибити економічні та транзитні відносини з Казахстаном, зокрема, щоб продовжувати використовувати Казахстан як ключового посередника для сприяння схемам ухилення від санкцій, вважають в американському Інституті вивчення війни (ISW).
Путін також опублікував статтю в казахстанській державній газеті «Казахстанская правда» 27 листопада, наголошуючи на міцності російсько-казахстанських відносин значною мірою в тому ж стилі, що й попередні статті Путіна, опубліковані в державних газетах інших держав під час двосторонніх візитів. Путін і Токаєв також погодилися розширити російські навчальні заклади та заклади російської мови в Казахстані, ймовірно, як частину поточних зусиль з розширення впливу російської “м’якої сили” в країнах, які раніше були колонізовані Російською імперією та Радянським Союзом.
Зокрема, Путін не згадав про війну в Україні ні в своїй статті, ні під час зустрічі з Токаєвим, ні в пакеті підписаних документів, ймовірно, опустивши будь-яку згадку про війну, щоб представити Росію як економічно стабільного та життєздатного партнера напередодні саміту Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) в Астані 28 листопада.
Крок, зроблений Казахстаном назустріч загарбницькій Росії, ймовірно, пов’язаний з надією на те, що обраний президент США Дональд Трамп піде на значні поступки Путіну для припинення війни за рахунок України – зняття економічних санкцій з Росії та третіх країн, припинення або скорочення безпекової допомоги демократії, що обороняється від агресії.