Президент Росії Володимир Путін знову намагається приховати своє небажання брати участь у добросовісних переговорах щодо припинення війни, звинувачуючи Україну в тому, що вона захищається від вторгнення Росії та незаконної анексії української території.
Про це йдеться в аналітиці американського Інституту вивчення війни (ISW).
Під час телеінтерв’ю кремлівському журналісту Павлу Зарубіну 24 січня Путін заявив (це був сигнал для президента США Дональда Трампа), що він готовий вести переговори «по українському питанню», але указ президента України від 2022 року про «неможливість вести переговори» з Путіним є значною перешкодою для мирних переговорів. Путін неправдиво заявив, що Україна і президент України Володимир Зеленський не зацікавлені в мирних переговорах і що Росія і Україна не можуть обговорювати «щось серйозне» з наявним указом. Путін заявив, що будь-які мирні угоди, які виникнуть в результаті переговорів між Росією та Україною до того, як Україна скасує указ 2022 року, будуть «нелегітимними», і заявив, що Захід повинен змусити Зеленського скасувати указ 2022 року. Також Путін вкотре поставив під сумнів легітимність Зеленського як чинного президента України та натякнув, що президент США Дональд Трамп повинен домовлятися про долю України виключно з Путіним, оскільки двоє лідерів можуть «спокійно» обговорювати свої інтереси. Раніше Путін закликав Україну скасувати указ 2022 року, але інтенсивна увага Путіна до указу під час його інтерв’ю 24 січня є ще однією спробою відвернути увагу від його небажання брати участь у мирних переговорах щодо припинення війни в Україні.
На теперешний час у Путіна лише одна мета влаштованої ним бійні в Україні – воювати до своєї природної смерті: результат, з яким його сприймуть у кровожерному російському суспільстві переможцем, все менш здається досяжним, а “заморозка” або припинення конфлікту “як є” загрожує йому втратою як політичної влади, а й життя.
ZpTown
У вересні 2022 року Зеленський підписав указ про заборону переговорів з Путіним у відповідь на незаконну анексію російським диктатором чотирьох областей на сході та півдні України та після місяців переговорів, під час яких Росія продовжувала вимагати від України повної капітуляції. Указ президента України прямо забороняє Україні вести переговори з Путіним. Проте важливий контекст, у якому був підписаний указ – Зеленський підписав документ у день, коли Путін незаконно анексував чотири українські області (Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську), включно з територіями, які російські війська тоді і досі не окупували. В указі йдеться, що заборона на переговори з Путіним є відповіддю на незаконну анексію Росією території України та частиною зусиль України щодо «гарантування безпеки євроатлантичного простору, України та [відновлення] територіальної цілісності України». Зеленський підписав указ у вересні 2022 року після місяців російсько-українських мирних переговорів у Стамбулі навесні 2022 року, під час яких Росія вимагала, щоб Україна була постійно нейтральною державою, яка не може приєднатися до НАТО, і щоб Україна підкорилася обмеженням чисельності української армії, подібним до тих, які були накладені Версальським договором на Німеччину після Першої світової війни. Ці умови обмежували б Збройні сили України до 85 000 солдатів, які не зможуть захистити Україну від третього російського вторгнення.
Однак Зеленський постійно сигналізував про свою готовність вести переговори з Росією та йти на певні компроміси заради досягнення миру після указу 2022 року про заборону офіційних переговорів з Путіним. Зеленський окреслив чіткі умови потенційних переговорів з Росією та наголосив на важливості збереження суверенітету та територіальної цілісності України, розвитку військово-промислового комплексу (ВПК) та забезпечення гарантій безпеки від західних союзників України. Зеленський неодноразово виступав за дипломатичне вирішення війни, пропонуючи, щоб Україна вступала в будь-які мирні переговори з «позиції сили» – стратегія, спрямована на те, щоб змусити Росію брати участь у добросовісних переговорах і розглядати справедливі компроміси в таких переговорах. Зеленський також запросив представників Росії взяти участь у майбутньому другому Глобальному саміті миру в Україні.
Офіційні особи Кремля постійно відкидають ці ініціативи, називаючи запропоновану Україною формулу миру та платформи «нежиттєздатними», і, як повідомляється, Путін навіть попросив президента Китайської Народної Республіки (КНР) Сі Цзіньпіна «відмовитися» від першої Глобальної мирної конференції в червні 2024 року [КНР – держава, яка приєдналася до Будапештського меморандуму, але як і Росія фактично відмовилася від гарантій безпеки України, зазначених у цьому документі, прийнявши бік агресора, – ZpTown]. Зеленський продовжував висловлювати відкритість до прямих переговорів і визнав можливість дипломатичного компромісу як частини ширшого вирішення війни, незважаючи на неодноразові відмови Росії.
Тим часом Путін продовжує сигналізувати як внутрішній, так і світовій аудиторії, що він не зацікавлений у мирі, окрім своїх повних вимог, і залишається відданим повній капітуляції України. Путін, ймовірно, використовує своє інтерв’ю із Зарубіним на російському державному телебаченні, щоб сигналізувати російському суспільству, що Росія навряд чи братиме участь у мирних переговорах найближчим часом і що війна навряд чи скоро закінчиться. Путін також надсилає це повідомлення підгрупі російських еліт, які хочуть, щоб війна закінчилася, і, ймовірно, мають намір у цьому інтерв’ю замовчувати будь-які запитання російських еліт про план Путіна для війни та її вирішення.
Путін та інші офіційні особи Кремля неодноразово заявляли, що вони готові вести переговори щодо України зі Сполученими Штатами чи іншими посередниками, але ще не продемонстрували бажання вести переговори з Україною чи піти на компроміс щодо вимог диктатора, що захопив владу в Росії Путіна щодо заміни легітимно обраного президента Зеленського та його уряду на проросійський маріонетковий режим, який знищує українську армію та робить Україну нездатною захистити себе від майбутньої російської агресії та забезпечує постійну заборону на майбутнє України членство в НАТО.
[Організація НАТО до агресії Росії постійно скорочувала свій військовий потенціал біля її кордонів. Причина, обрана для нападу на Україну в 2022 році, як спроба недопущення її вступу до Північноатлантичного Альянсу, була лише ширмою для прикриття колоніальної війни Путіна, метою якої є захоплення українських територій та знищення державності України. Україна у своїй Конституції означила метою членство в НАТО лише у 2019 році як реакцію за анексію путінським режимом українського Криму у 2014 році. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році нейтральні країни Швеція та Фінляндія вступили до НАТО, майже вдвічі збільшивши кордон Альянсу з Росією. Це не викликало негайної негативної реакції Кремля, що свідчить про те, що причина нападу Росії на Україну через її прагнення вступу до Альянсу надумана Путіним. ZpTown]
Путін намагається використати указ 2022 року, щоб приховати реальність своєї незацікавленості в переговорах і посіяти розбрат між Україною та її західними союзниками. Путін привертає увагу до указу, щоб створити тертя між Україною, Сполученими Штатами та іншими західними союзниками та переорієнтувати розмову про переговори на передбачувані питання з переговорною позицією України – на противагу явним спробам Путіна затягнути та уникнути мирних переговорів. Путінська теорія перемоги в Україні припускає, що Росія успішно переживе підтримку України Заходом і зможе висунути свої вимоги ослабленій та покинутій Україні, і Путін, таким чином, працює над досягненням цих умов.
Захід має продемонструвати свою незмінну відданість допомозі та озброєнню України, щоб змусити Путіна переглянути свою теорію перемоги та свої вимоги. Постійна військова підтримка Заходу, яка дозволить Україні протистояти російській агресії зараз і в майбутньому, є найкращим напрямком дій Заходу, щоб посадити Путіна за стіл переговорів і забезпечити поступки Росії, необхідні для досягнення миру, який відповідає інтересам Америки, Європи та України.
Путін також намагався позиціонувати себе рівним Трампу під час свого інтерв’ю, зміцнюючи свою давню віру в те, що Росія є великодержавною спадкоємицею Радянського Союзу. Путін підкреслив, що Росія поділяє інтереси зі Сполученими Штатами, зокрема щодо глобальної економіки, і припустив, що вони з Трампом могли б вести «спокійні, прагматичні» дискусії, натякнувши, що обидва лідери можуть обійти прямі переговори з Україною. Заяви Путіна демонструють його незмінну віру в те, що Україна є лише проксі Заходу, і продовжують його давній наратив про те, що його війна в Україні є ширшим конфліктом між Росією та Заходом, який можуть врегулювати лише великі держави.
Глава Адміністрації Президента України Андрій Єрмак 24 січня наголосив, що Путін прагне домовитися про «долю Європи без Європи» та «України без України». Наполягання Путіна на мінімізації або усуненні ролі України в переговорах про майбутнє України відверто ігнорують суверенітет України та є спробою підняти Росію до ролі глобальної держави, одночасно маргіналізувати деякі західних союзників у спробі послабити ширший альянс НАТО.
Путін продемонстрував, що він стурбований впливом зниження цін на нафту на його внутрішню стабільність і здатність вести війну в Україні. 23 січня Трамп заявив, що ціни на нафту наразі «достатньо високі», щоб Росія могла продовжувати військові дії в Україні, і закликав країни Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) «знизити вартість нафти», щоб зменшити здатність Росії вести війну та «припинити війну». Путін відповів Трампу під час його інтерв’ю 24 січня, стверджуючи, що Росія та США є великими виробниками та споживачами нафти, і що “занадто високі ціни – це погано” як для економіки США, так і для Росії. Путін стверджував, що Росія та Сполучені Штати покладаються на енергоносії для вітчизняної промисловості і що “занадто низькі ціни” підірвуть інвестиційні можливості енергетичних компаній. Путін намагався зобразити сучаснішу та диверсифіковану економіку США такою ж, що й Росія, яка є нафтодержавою, яка значною мірою залежить від доходів від експорту енергоносіїв.
Падіння цін на нафту призведе до зменшення доходів федерального бюджету Росії та ризику дестабілізації стабільності російського режиму, а також зменшить частку Росії на світовому ринку нафти та економічний вплив на світовій арені. Акцент Путіна на необхідності підтримувати ціни заради інвестицій енергетичних компаній також демонструє ступінь, до якого Путін вважає за потрібне задовольнити еліту свого найближчого оточення, яка має особисті інтереси в енергетичному секторі. Зосередженість Путіна на інтересах свого найближчого оточення контрастує з більшою зосередженістю лідерів США на широких колах виборців і ширшому спектрі бізнес-інтересів, які виграють від нижчих цін на енергоносії. Спроба Путіна представити нижчі ціни на нафту як суперечливі інтересам США свідчить про те, що Путін боїться шкоди, яку така політика завдасть Росії, і намагається переконати Трампа відмовитися від цих пропозицій, не поступаючись наполяганням Трампа на змістовних переговорах щодо припинення війни.
Кремль намагається відновити свою інформаційну операцію, спрямовану на стримування США та інших західних держав від подальшої військової допомоги Україні. Секретар Ради безпеки Росії Сергій Шойгу в інтерв’ю російському державному інформаційному агентству ТАСС 24 січня заявив, що Заходу не вдалося змінити хід війни в Україні, незважаючи на «всебічну допомогу» та значні фінансові витрати.
Однак заява Шойгу є навмисним і крайнім спотворенням реальності на полі бою. Військова допомога Заходу постійно забезпечувала Україні наступальні та оборонні можливості, якими Україна інакше б не володіла, і це дозволило Україні досягти значних перемог на полі бою. Українські сили використовували надані США HIMARS під час кампанії блокування влітку-восени 2022 року, яка зрештою змусила російські сили відійти із західного (правого) берега річки Дніпро в Херсонській області в листопаді 2022 року. Українські війська використовували бронетехніку західного виробництва під час контрнаступу восени 2022 року, який звільнив значні частини Харківської області. Ініціативи Заходу щодо надання Україні артилерійських снарядів, безпілотників, винищувачів, систем протиповітряної оборони та іншої зброї та обладнання дозволили Україні підтримувати захист від російської агресії, у тому числі позбавляючи російські сили можливості вести маневрову війну та допомагаючи Україні захищатися від Ударні кампанії Росії проти української енергетичної інфраструктури. Використання Україною наданих США ATACMS і ракет Storm Shadow, наданих Великобританією, частково позбавило російські сили їхнього притулку в Росії для підготовки до подальших наступальних операцій проти північної України з російської території. Військова допомога США та інших країн Заходу також дала Україні час для розвитку власних можливостей ВПК для підтримки її оборонних зусиль проти Росії та зовнішньої агресії в довгостроковій перспективі.