Російські військові все частіше використовують мотоцикли для штурмів – при легкій вразливості, що здається, висока маневреність і швидкість дозволяє ухилятися від ударів.
Повідомляється, що російська армія масштабує свої мотоциклетні війська і 2025 року кількість штурмів на двоколісній техніці різко зросте. На жаль, мотоцикли не відносяться до військової техніки, тому їх постачання до РФ з Китаю неухильно зростають.
Якими є методи боротьби з атакуючими окопи мотоциклістами?
Методи протидії мотоциклістам, що атакують окопи, вимагають поєднання тактичних, технічних та інженерних рішень, що враховують високу мобільність та швидкість мотоциклів, а також їхню вразливість. На основі аналізу поточних конфліктів, зокрема російсько-українського, де така тактика застосовується (наприклад, російськими штурмовими групами), можна виділити такі підходи:
1. Вогнева поразка
Досить ефективним є використання артилерійських ударів для придушення атакуючих груп на підході. Однак висока швидкість мотоциклів ускладнює точну поразку, тому важливо застосовувати коректовані боєприпаси або системи з широкою зоною ураження (наприклад, касетні снаряди та осколкові боєприпаси).
Організація щільного вогню з окопів з використанням великокаліберних кулеметів (наприклад, КПВТ або аналогів) для створення загороджувального вогню на можливих маршрутах руху мотоциклістів.
Снайпери можуть ефективно вражати водіїв мотоциклів, оскільки вони є відносно відкритою метою. Пріоритет – виведення з ладу водія для зупинки техніки.
Використання FPV-дронів з кумулятивними або уламковими боєприпасами для точкового ураження мотоциклів. Дрони на оптоволоконному управлінні переважні, оскільки вони стійкі до засобів РЕБ, які часто використовуються для захисту атакуючих груп.
2. Протидія мобільності
Інженерні загородження
Розкидання металевих колючок або невеликих протитанкових їжаків на підходах до окопів може зашкодити шинам мотоциклів, знижуючи їх мобільність. Розмотування спецзасобів із шипами для зупинки транспорту на дорогах (з попереднім мінуванням їх протипіхатними мінами). Такі засоби складно виявити та знешкодити, на відміну від мін.
Створення замаскованих перешкод (наприклад, рови, ями, колоди), які ускладнюють рух мотоциклів. Це може бути ефективним на пересіченій місцевості.
Встановлення низьких загорож з колючого дроту (наприклад, типу “Егоза”) на рівні коліс або трохи вище для зриву атаки.
Використання протитанкових чи протипіхотних мін на можливих шляхах руху. Однак міни менш ефективні проти мотоциклів через їх малу вагу, тому переважні міни з магнітними або сейсмічними датчиками.
3. Електронні та розвідувальні заходи
Якщо мотоциклісти використовують дрони або радіозв’язок для координації, системи РЕБ можуть порушити їхнє управління та комунікації. Однак самі мотоциклісти часто оснащуються компактними РЕБ-пристроями (“рюкзачками”), що знижує ефективність дронів з радіоканалом.
Використання тепловізійних прицілів та дронів-розвідників для раннього виявлення мотоциклів, особливо у нічний час або в умовах поганої видимості.
Розміщення датчиків руху чи акустичних сенсорів на підступах до позицій для своєчасного оповіщення.
Відстеження ротацій та переміщень атакуючих груп за допомогою дронів або розвідданих для запобігання ударам у момент їх підготовки.
4. Тактичні заходи
Організація оборони
Створення багатошарової системи окопів із перехресними секторами обстрілу, щоб мотоциклісти потрапляли під вогонь із кількох напрямків.
Розміщення резервних груп за основними позиціями для відбиття проривів чи флангових атак.
Використання власних мобільних підрозділів (наприклад, на квадроциклах чи легкої бронетехніки) для перехоплення мотоциклістів на флангах чи тилу.
Організація засідок на маршрутах руху мотоциклістів з використанням гранатометів (наприклад, РПГ-7) або ПТРК для ураження техніки та особового складу.
5. Психологічний вплив
Активне використання артилерії або дронів для створення враження потужної оборони, що може знизити мотивацію атакуючих.
Якщо є можливість, поширення інформації про великі втрати серед мотоциклетних штурмових груп деморалізації противника.
Особливості та обмеження
Мотоцикли дозволяють атакуючим швидко змінювати позиції, що ускладнює застосування артилерії та мінометів. Тому акцент має бути на засобах, здатних реагувати у реальному часі (дрони, кулемети).
Компактні пристрої РЕБ, що використовуються мотоциклістами, знижують ефективність FPV-дронів із радіоканалом. Рішення – перехід на оптоволоконні дрони або посилення наземного вогню.
Мотоцикли складніше виявити, ніж бронетехніку, особливо у лісистій чи пересіченій місцевості. Це вимагає посилення розвідки (ефектино розкидання звукових датчиків, здатних розпізнати звук мотоцикла до його появи в полі зору і передати свої координати стороні, що обороняється) і інженерних загороджень.
Тактика мотоциклетних атак дозволяє противнику мінімізувати втрати рахунок швидкості і розосередження, тому упор має бути масове поразка чи створення непереборних перешкод.
Для ефективної протидії атакуючим мотоциклістам необхідно:
– Комбінувати вогневі, інженерні та електронні засоби, спираючись на раннє виявлення та поразку.
– Підсилювати позиції FPV-дронами на оптоволокні та великокаліберною зброєю.
– Створювати інженерні загородження (колючки, рови, дріт) на можливих маршрутах.
– Організовувати засідки та маневрені групи для оперативного реагування.
Використання мотоциклів у військових цілях не нове. Наприклад, під час Другої світової війни німецькі мотоциклетні підрозділи застосовувалися для розвідки та швидких атак, але часто ставали вразливими через слабкий захист. Сучасні конфлікти додали нові елементи, такі як РЕБ та дрони, що потребує адаптації методів боротьби.