годи Дональда Трампа на Близькому Сході, укладені у травні 2025 року із Саудівською Аравією, Катаром та ОАЕ, включають значні контракти на постачання озброєнь, особливо із Саудівською Аравією (на $142 млрд). Ці угоди, спрямовані на зміцнення військового потенціалу країн Перської затоки, мають низку ризиків, пов’язаних із озброєнням регіону.
Близький Схід вже охоплений конфліктами, включаючи війну в Ємені (де Саудівська Аравія протистоїть хуситам, які підтримує Іран), напружені відносини між Саудівською Аравією та Іраном, а також нестабільність у Сирії та Іраку.
Постачання американської зброї, включаючи високоточне озброєння, літаки та системи ППО, посилюють військовий потенціал Саудівської Аравії та ОАЕ, що може призвести до ескалації конфлікту в Ємені. Наприклад, саудівська коаліція вже використовує американську зброю, що викликає критику через жертви серед цивільного населення.
Збільшення військової могутності країн Перської затоки може спровокувати Іран на дії у відповідь, такі як посилення підтримки хуситів або інших проксі-груп, що підвищує ризик прямого конфлікту між Саудівською Аравією та Іраном.
Озброєння регіону може призвести до нових перегонів озброєнь, де країни нарощуватимуть арсенали, посилюючи нестабільність.
Історія Близького Сходу показує, що зброя, яка постачається до регіону, нерідко потрапляє до рук недержавних акторів, як-от терористичні групи.
У Саудівській Аравії та ОАЕ, незважаючи на суворий контроль, існує ризик витоку зброї через корупцію або слабкий контроль на місцях, особливо в зонах конфліктів, таких як Ємен. Наприклад, американська зброя раніше виявлялася біля угруповань, пов’язаних з Аль-Каїдою в Ємені.
Збільшення постачання зброї підвищує ймовірність її поширення на чорному ринку, що може посилити терористичні угруповання, такі як ІДІЛ або Аль-Каїда на Аравійському півострові.
Це створює довгострокові загрози не тільки регіону, але й глобальній безпеці, включаючи потенційні теракти за межами Близького Сходу.
Озброєння Саудівської Аравії та ОАЕ посилює їхню перевагу над регіональними суперниками, особливо Іраном, який перебуває під санкціями та має обмежений доступ до сучасної зброї.
Дисбаланс сил може підштовхнути Іран до асиметричних заходів, таких як розвиток ядерної програми, підтримка проксі-груп або кібератаки. Іран може розглядати саудівсько-американські угоди як загрозу, що ускладнює дипломатичні зусилля щодо ядерної угоди.
Інші країни регіону, такі як Катар (попри угоди зі США, що історично конкурує із Саудівською Аравією) або Туреччина, можуть почати нарощувати власні арсенали, посилюючи гонку озброєнь.
Це може підірвати регіональну стабільність, зробивши конфлікти більш смертоносними та затяжними.
Використання американської зброї в Ємені вже викликало звинувачення у військових злочинах через авіаудари по цивільних об’єктах, включаючи школи та лікарні. Нові постачання зброї можуть посилити гуманітарну кризу в Ємені, яку ООН називає однією з найгірших гуманітарних катастроф у світі (25 млн людей потребують допомоги).
Збільшення військової могутності Саудівської Аравії та ОАЕ може призвести до зростання кількості жертв серед мирного населення, що посилить міжнародну критику США та Трампа за підтримку таких режимів. Це також може підірвати репутацію США як посередника у мирних процесах, особливо якщо Трамп просуватиме врегулювання конфліктів на Близькому Сході.
Іран, як головний геополітичний суперник Саудівської Аравії, сприймає військові угоди США як пряму загрозу своїй безпеці та може посилити підтримку хуситів, «Хезболли» або ополчень шиїтів в Іраку та Сирії, що підвищить ризик ескалації в цих країнах.
Атаки хуситів на саудівські об’єкти, включаючи нафтову інфраструктуру, можуть відновитися з більшою інтенсивністю, якщо Іран надасть їм більш досконалу зброю. Наприклад, атака на об’єкти Saudi Aramco у 2019 році вже спричинила стрибок цін на нафту. Іран може активізувати дії у Червоному морі, загрожуючи судноплавству, що вплине на глобальні постачання нафти та посилить економічну нестабільність.
Військові угоди зміцнюють залежність країн Перської затоки від США, але також пов’язують Вашингтон із їхньою політикою, яка не завжди відповідає американським інтересам. Збільшення військової підтримки Саудівської Аравії та ОАЕ може обмежити свободу дій США в регіоні, особливо якщо ці країни будуть залучені до нових конфліктів.
Критика всередині США, особливо з боку демократів, може посилитися через продаж зброї країнам із сумнівним послужним списком у галузі прав людини. Це вже викликало дебати у Конгресі щодо необхідності обмежень на такі угоди.
Якщо зброя буде використана з порушенням міжнародного права, США можуть зіткнутися з юридичними та дипломатичними наслідками, включаючи звинувачення у співучасті.
Скалація конфліктів на Близькому Сході, викликана новою зброєю, може дестабілізувати ринки енергоносіїв.
Порушення судноплавства в Ормузькій протоці або Червоному морі, де активні хусити, може підвищити витрати на транспортування нафти та газу, посилюючи інфляцію.
Таким чином, нестабільність у регіоні може підірвати економічні вигоди від угод Трампа, якщо конфлікти призведуть до перебоїв у постачанні.
Угоди Трампа з озброєння Близького Сходу несуть значні ризики, включаючи ескалацію конфліктів, потрапляння зброї до екстремістів, порушення балансу сил, гуманітарні катастрофи, дії Ірану у відповідь, політичні наслідки для США та економічну нестабільність. Ці ризики можуть підірвати заявлені цілі Трампа зі стабілізації регіону та зміцнення економіки США, якщо не супроводжуватимуться дипломатичними зусиллями щодо деескалації та суворим контролем за використанням зброї. Успіх угод залежить від того, чи зможе адміністрація Трампа збалансувати військову підтримку з заходами щодо запобігання конфліктам, але поточна вказує на високий рівень невизначеності та стурбованості.