Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що метою Кремля в Україні є політичний контроль над усією Україною, а не захоплення окремих українських територій, таких як Донецька область.
Про наміри Росії щодо України йдеться в аналізі американського Інституту вивчення війни (ISW).
Лавров заявив у телевізійному інтерв’ю 19 серпня, що Кремль «ніколи не говорив про необхідність захоплення будь-яких територій» в України та що метою Росії не було захоплення Криму, Донбасу чи інших регіонів України. Це твердження видається дивним у контексті неодноразових вимог Росії до України та Заходу визнати анексію Росією української території, включаючи території, які російські війська не контролюють. Однак воно досить точно відображає глибші цілі Росії в Україні. Лавров повторив, що воєнні цілі Росії стосуються «захисту» народу в Україні від українського уряду, який Кремль хибно зображує як нелегітимний та гнітючий. Опис Лавровим мети Кремля «захистити» українців від їхнього власного уряду відображає той факт, що Кремль прагне усунути демократично обраний український уряд і замінити його проросійським урядом, який дозволив би Кремлю контролювати Україну без необхідності боротися за фізичний контроль над територією чи анексувати її. Зокрема, під час інтерв’ю Лавров висунув вимоги, що заперечують суверенітет України, зокрема, щоб Україна скасувала закони щодо мови та релігії, які є власне питанням уряду суверенної держави. Лавров чітко заявив, що «не може бути жодної мови про будь-які довгострокові [мирні] угоди» з Україною «без поваги» до безпеки Росії та прав російськомовного населення України, оскільки «це причини, які необхідно терміново усунути в контексті врегулювання». Постійне наполягання Кремля на контролі над внутрішніми справами України відображає аргументи, висловлені президентом Росії Володимиром Путіним у його есе 2021 року, в якому він стверджував, що Україна не повинна існувати незалежно від Росії.
Заява Лаврова від 19 серпня ще більше підкреслює ширшу мету Кремля – отримання повного політичного контролю над Україною до того, як Росія завершить війну. Розгляд територіальних вимог Росії окремо від вимог, прихованих посиланнями на «корінні причини», затьмарює реальність того, що Кремль розглядає свої воєнні вимоги як неподільні – Кремль прагне досягти всіх цих цілей і не виявив жодної готовності йти на компроміс з будь-якою з них або жертвувати деякими заради інших, щоб сприяти або завершити мирний процес. Кремль неодноразово визначав свої воєнні цілі як демілітаризацію України, зміну уряду на користь проросійського маріонеткового уряду та зобов’язання України, що забороняють їй вступати до НАТО та інших міжнародних альянсів. Кремлівські чиновники послідовно повторювали протягом усієї війни та переговорного процесу, що Росія досягне цих воєнних цілей військовим або дипломатичним шляхом, відповідно до заяв Лаврова від 19 серпня.
Росія розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 році, не змігши забезпечити контроль над Україною іншими засобами. Росія вже давно намагається встановити контроль над колишніми радянськими республіками шляхом постійних зусиль когнітивної війни. Помаранчева революція 2004 року в Україні, під час якої український народ протестував за прозорий уряд західного зразка, поставила під загрозу ефективний російський контроль над Україною та спонукала Кремль розпочати серію зусиль когнітивної війни, щоб зупинити та повернути назад втрату російського впливу в Україні. Президент Росії Володимир Путін посилив свої зусилля щодо підриву суверенітету України після Євромайдану 2014 року, який витіснив дружнього до Росії президента України Віктора Януковича на користь демократично обраного прозахідного уряду. У відповідь Росія незаконно окупувала та анексувала Крим, прискорила гібридні операції та підтримала сепаратистські сили на сході України. Путін намагався змусити Україну легітимізувати вигадані Росією Донецьку Народну Республіку (ДНР) та Луганську Народну Республіку (ЛНР) у других Мінських угодах 2015 року, які встановили припинення вогню, яке Росія повністю порушила у 2022 році. Кремль тиснув на Україну, щоб вона розширила юридично обмежену автономію регіонів у грудні 2019 року та закріпила ширшу автономію для Донбасу як складової частини України в Конституції України, щоб ДНР та ЛНР могли служити провідниками російського впливу та, зрештою, контролю над урядом у Києві, але Україна відхилила цю спробу. Зрештою, Кремль розпочав повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році після цієї невдачі у поверненні України під контроль Росії. Путін давно заперечує суверенітет України та стверджує, що українці завжди належали до російської нації через їхній спільний «історичний та духовний простір». Путін використав ці твердження як частину свого виправдання повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року, яке стало кульмінацією восьми років невдалих спроб повернути контроль над Україною за допомогою гібридних військових кампаній.
Росія аналогічним чином прагне здійснювати вплив на внутрішнє управління інших колишніх радянських країн, включаючи держави НАТО, фактично заперечуючи їхній суверенітет і створюючи умови, що загрожують їхньому незалежному управлінню. Російські чиновники створюють інформаційні умови для виправдання здійснення контролю над колишніми радянськими державами, включаючи членів НАТО Литву, Латвію та Естонію, заперечуючи законність розпаду Радянського Союзу. Кремль стверджує своє право втручатися у внутрішні справи країн Балтії, переслідуючи посадовців, які заочно видаляють військові пам’ятники радянської епохи, та громадян, які розписують їх графіті на суверенних територіях цих держав, згідно з російським законодавством, яке не поширюється на ці держави. Росія, зокрема, здійснила одну з перших в історії кібератак проти Естонії у відповідь на рішення естонського уряду перенести радянський «Пам’ятник визволителям Таллінна». Російські зусилля щодо встановлення контролю над країнами Балтії зазнали невдачі. Однак Росія досягла набагато більшого успіху у встановленні контролю як над Білоруссю, так і над Грузією, розпочавши гібридні операції в обох країнах та підтримуючи проросійські уряди, лояльні до Кремля. Кремль зараз прагне поглибити контроль над Білоруссю в рамках Союзної держави та повністю ліквідувати ілюзію незалежності Білорусі.
Лавров неявно відкинув припущення, що Росія може прийняти західні гарантії безпеки для України. 19 серпня Лавров заявив, що Росія та Україна не можуть укладати жодних довгострокових угод, які не враховують «інтереси безпеки» Росії, дуже ймовірно, маючи на увазі вимогу Росії щодо «нейтралітету» України. Російські чиновники давно наполягають на нейтралітеті та неприєднання України до НАТО як передумові переговорів, і Росія, ймовірно, створює умови в інформаційному просторі, щоб протистояти західним гарантіям безпеки для України. Речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова заявила 18 серпня, що Росія «категорично відкидає… будь-який сценарій, який передбачає появу в Україні військового контингенту за участю країн НАТО». Вимога Кремля нібито щодо нейтралітету України насправді спрямована на ізоляцію України від її союзників та позбавлення України її суверенного права формувати союзи, навіть коли Росія наполягає на фактичному контролі над внутрішніми справами України.