Кремль продовжує наполягати на тому, що стамбульські переговори 2022 року є єдиною прийнятною відправною точкою для потенційних майбутніх переговорів щодо війни в Україні, вимагаючи тим самим, щоб Росія та її союзники залишили за собою право вето на будь-яку західну військову допомогу Україні, а Україна залишилася нейтралізованою, обеззброєною та беззахисною перед майбутньою російською агресією.
Про це йдеться у звіті американського Інституту вивчення війни (ISW).
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив під час спільної прес-конференції з міністром закордонних справ Індії Субрахманьямом Джайшанкаром 21 серпня, що Росія продовжуватиме роботу над питанням гарантій безпеки для України, спираючись на свій досвід укладення “Мінських угод II” 2015 року та стамбульських переговорів 2022 року. Лавров стверджував, що стамбульські переговори 2022 року базувалися на концепції «усунення корінних причин» війни в Україні, посилаючись на часто звучаче звинувачення Кремля про те, що «корінними причинами» війни є розширення НАТО на схід та нібито дискримінація Україною російськомовних людей (яких Росія масово вбивала з початку повномасштабного вторгнення) та пов’язаної з Москвою Української православної церкви. Лавров стверджував, що стамбульські переговори 2022 року забезпечили б безпеку України «чесно та колективно» через групу країн-гарантів, включаючи постійних членів Ради Безпеки ООН (РБ ООН), Німеччину та Туреччину. Лавров аналогічно заявив 20 серпня під час зустрічі з йорданськими посадовцями, що Росія готова підписати угоду, засновану на стамбульських переговорах 2022 року, і що ці переговори є «гарним прикладом» способу ведення переговорів про припинення війни.
Нещодавні заяви Лаврова, що вихваляють стамбульські переговори 2022 року, свідчать про те, що Кремль обрав Лаврова головним підсилювачем давнього російського наративу про те, що стамбульські переговори є необхідною відправною точкою для переговорів, вважають в ISW.
Угода, заснована на стамбульських переговорах 2022 року, паралізувала б Україну, назавжди заборонивши їй вступати до НАТО, запровадивши драконівські обмеження на чисельність українських збройних сил та заборонивши Україні отримувати будь-яку західну військову допомогу. Проект угоди також вимагав, щоб Росії та Раді безпеки ООН, включаючи Китайську Народну Республіку, ключового союзника Росії, було надано статус держав-гарантів, і щоб держави-гаранти діяли узгоджено у разі порушення угоди, що дозволило б Росії накласти вето на західну військову допомогу Україні. Примітно, що проєкт стамбульської угоди не обмежує військові можливості Росії, фактично нейтралізуючи Україну політично та військово, водночас захищаючи здатність Росії повторно вторгнутися в Україну в майбутньому на набагато вигідніших умовах, навіть ніж у 2022 році.
Кремль, ймовірно, розуміє, що стамбульські рамкові угоди 2022 року не є перспективними для Києва, і тому продовжує використовувати їх, намагаючись зобразити Україну такою, що не бажає переговорів, тоді як Москва продовжує зволікати з добросовісними миротворчими зусиллями.