14 січня Державний департамент США повідомив, що Вірменія та США започаткували Комісію стратегічного партнерства між США та Вірменією, сигналізуючи про значний крок у їхніх двосторонніх відносинах.
Держсекретар США Ентоні Блінкен і міністр закордонних справ Вірменії Арарат Мірзоян формалізували угоду, спрямовану на розширення двостороннього співробітництва в сферах економіки, безпеки, оборони та управління. Блінкен наголосив на підтримці США суверенітету та територіальної цілісності Вірменії.
Речник Кремля Дмитро Пєсков розкритикував угоду про партнерство, звинувативши США в дестабілізації на Південному Кавказі. Віце-прем’єр-міністр Росії Олексій Оверчук і міністр закордонних справ Сергій Лавров також висловили невдоволення тим, що 9 січня уряд Вірменії схвалив законопроект про вступ до Європейського Союзу (ЄС). Оверчук і Лавров стверджували, що потенційне майбутнє членство Вірменії в ЄС несумісне з членством Вірменії в очолюваному Росією Євразійському економічному союзі (ЄАЕС) і розглядали законопроект про вступ Вірменії в ЄС як потенційний вихід з ЄАЕС. Оверчук і Лавров також стверджували, що такі рішення є суверенним правом Вірменії, але підкреслили потенційні наслідки, посилюючи давню модель Кремля щодо погроз і тиску на сусідні країни непрямими та прямими засобами.
Реакція Кремля на поглиблення зв’язків Вірменії із Заходом демонструє ширшу російську стратегію підриву суверенітету сусідніх і раніше колонізованих країн шляхом початкових ультиматумів і прихованого примусу, що часто переростає до прямих дій і військового насильства, коли впливові Росії кидається виклик, як це відбувається в даний час в Грузії, Молдові та Україні. Реалізація пропозиції майбутнього Державного секретаря США адміністрації Дональда Трампа Марко Рубіо про поступки Україною своїх територій заради закінчення путіним його колоніальної війни в Україні може послужити спусковим гачком процесів ескалації росією напруженості в інших прилеглих до неї регіонах, серед яких цілком може виявитися незговірлива Вірменія.