Російські війська просунулися на схід від Білогорівки, на північний схід від Іванівського, увійшли в південно-східну частину Сєверного. Українські війська відступили з Ласточкиного.
Американський Інститут вивчення війни (ISW) оприлюднив огляд подій, що сталися на фронтах російсько-українстької війни 26 лютого.
Російські війська 26 лютого просунулися на південь від Кремінної під час продовження позиційних боїв уздовж лінії Куп’янськ-Сватове-Кремінна. Геолокаційні кадри, опубліковані 26 лютого, показують, що російські війська нещодавно просунулися на схід від Білогорівки (на південь від Кремінної). Позиційні бої тривали на північний схід від Куп’янська в районі Синьківки та Іванівки; на південний схід від Куп’янська біля Табаївки; на захід від Кремінної біля Тернів; і на південь від Кремінної біля Білогорівки. Голова Луганської обласної адміністрації України Артем Лисогор повідомив, що на Куп’янському напрямку за останній місяць російські війська мали «більш ніж у 10 разів» більше артилерійських боєприпасів, ніж українські сили. Повідомляється, що підрозділи 16-ї бригади спецназу РФ (ГРУ Генштабу РФ) продовжують діяти на Куп’янському напрямку.
Російські війська 25 лютого незначно просунулися на захід від Бахмуту на тлі триваючих позиційних боїв у цьому районі. Геолокаційні кадри, опубліковані 25 лютого, показують, що російські війська незначно просунулися на північний схід від Іванівського (на захід від Бахмута). Російські міліблогери стверджували, що російські війська просуваються до центру Іванівського зі сходу та продовжують бої на північній околиці населеного пункту. Російський мілблогер також стверджував, що частини російської 98-ї повітряно-десантної дивізії ПДВ відкинули українські сили з їхніх позицій у лісовій зоні на північний захід від Іванівського. Позиційні бої також тривали на південний захід від Бахмута в районі Кліщіївки та Андріївки та на південь від Бахмута в районі Південного.
Російські війська захопили Ласточкине, селище на захід від Авдіївки, станом на 26 лютого після того, як українські війська відступили з цього району. 26 лютого речник українського Таврійського угруповання військ Дмитро Лиховій заявив, що українські війська відійшли з Ласточкиного та зайняли оборонні позиції на лінії Орлівка-Тоненьке-Бердичі (з північного заходу на південний захід від Авдіївки). Геолокаційні кадри, опубліковані 26 лютого, показують, що російські війська увійшли в південно-східну частину Сєверного (на захід від Авдіївки). Російські мілблогери стверджували, що російські війська повністю захопили Сєверне і Тоненьке (на північний захід від Сєверного), а також увійшли до східних околиць Орлівки, але ISW не знайшов візуального підтвердження цих тверджень. Позиційні бої тривали на північний захід від Авдіївки в районі Новобахмутівки, Степового та Бердичів, на південний захід від Авдіївки в районі Первомайського та Невельського. Російський загін аеророзвідки «Чорні гусари» 15-ї ОМСБр (2-а загальновійськова армія (ЗВА) Центрального військового округу (ЦВО)) та підрозділи 114-ї ОМСБр (1-й армійський корпус «ДНР») діють на північний захід від Авдіївки, а підрозділи російської 1-ї «Слов’янської» окремої мотострілецької бригади (1-й армійський корпус «ДНР») діють поблизу Степового.
Український військовий оглядач Костянтин Машовець стверджував, що російським військам під час наступальних зусиль для захоплення населеного пункту Авдіївка вдалося зосередити тактично вирішальну чисельність на Авдіївському напрямку шляхом поступового перекидання елементів з’єднань із напрямку Лиману в бік Авдіївки, за допомогою окремих мотострілецьких бригад та відновлення сил, які вже діють під Авдіївкою. Авдіївка знаходиться в межах 10 кілометрів від міста Донецька, великого міста, яке утримується російськими військами з 2014 року, що, ймовірно, допомогло російським силам перекинути живу силу та війська до Авдіївки через місто Донецьк, не пропонуючи привабливих цілей для українських ударів по матеріально-технічних елементах або зосередженню сил. Машовець також зазначив, що російські війська провели невдалу кампанію з дезінформації, спрямовану на приховування російських передислокацій під Авдіївкою, стверджуючи, що ці сили передислокуються на південь України. Машовець заявив, що хоча російські війська зрештою змогли розгорнути достатньо сил і засобів для захоплення Авдіївки, російські сили не змогли досягти оперативної раптовості, що призвело до того, що вони спочатку не змогли захопити Авдіївку в жовтні та листопаді 2023 року.
26 лютого позиційні бої тривали на захід і південний захід від Донецька, але підтверджених змін лінії фронту в цьому районі не було. Позиційні бої тривали на захід від Донецька в районі Красногорівки та Георгіївки та на південний захід від Донецька в районі Побєди та Новомихайлівки. Під Побєдою діють підрозділи російського 255-го мотострілецького полку (20-а гвардійська мотострілецька дивізія 8-ї ЗВА Південного ВО), а поблизу Красногорівки — підрозділи російської 238-ї артилерійської бригади (8-ї ЗВА).
26 лютого на заході Донецької та сході Запорізької областей тривали позиційні бойові дії, які не призвели до змін на полі бою. Позиційні бої точилися біля Золотої Ниви (на південний схід від Великої Новосілки), Гуляйполя та Марфополя (безпосередньо на південний схід від Гуляйполя). Повідомляється, що на південному напрямку Донецької області діють підрозділи 34-ї окремої мотострілецької бригади (49-а загальновійськова армія Південного військового округу).
26 лютого тривали позиційні бої поблизу Роботиного на заході Запорізької області, але на лінії фронту змін не відбулося. Російський мілблогер стверджував, що ситуація біля Вербового (на схід від Роботиного) спокійна, тому що основні бої перемістилися в район Роботиного, де російські війська ведуть боротьбу через відсутність підтримки артилерією та засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ). Поблизу Роботиного продовжують діяти підрозділи російського 71-го гвардійського мотострілецького полку (42-а мотострілецька дивізія, 58-а ЗВА, ПВО).
26 лютого тривали позиційні бої на східному (лівому) березі річки Дніпро в Херсонської області, зокрема під Кринками. Речник Південного оперативного командування України полковник Наталія Гуменюк повідомила, що російські війська активізували використання розвідувальних безпілотників на півдні України, щоб компенсувати втрату розвідувальних можливостей через збитий Україною 23 лютого літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50 23 лютого. Гуменюк додала, що російські війська проводять польоти тактичної авіації на більшій відстані від лінії фронту над Чорним морем і 25 лютого застосували понад 100 безпілотників.
26 лютого речник ВМС України капітан третього рангу Дмитро Плетенчук повідомив, що успішні українські удари по засобах Чорноморського флоту Росії перешкоджають використанню Росією ракетоносців ракет «Калібр» у західній частині Чорного моря. Плетенчук повідомив, що в Росії в середньому є близько 10 боєздатних ракетоносців, з яких тільки один знаходиться в Севастополі, а решта – в Новоросійську Краснодарського краю. Він додав, що російські війська тримають у Севастополі один носій крилатих ракет для захисту Севастопольської бухти від атак української авіації. Плетенчук зазначив, що російські війська майже три місяці не завдавали ракетних ударів з підводних човнів і запустили лише чотири «Калібри» в середині лютого 2024 року.
Російські війська в ніч на 26 лютого завдали по Україні комбінованого ракетно-безпілотного удару середнього розміру. Українські військові джерела повідомили, що російські війська запустили з окупованого Криму балістичну ракету «Іскандер-М», дві ракети ЗРК С-300 з Білгородської області, три крилаті ракети Х-59 і протирадіолокаційну ракету Х-31П з окупованої Запорізької області та 14 безпілотників Шахед-136/-131 з Курської області. Українські сили знищили всі три Х-59 і дев’ять безпілотників “Шахед”. Українські джерела зазначали, що щонайменше одна ракета С-300 вразила та знищила сільськогосподарське підприємство в Пісочині Харківської області. Російські джерела стверджували, що удари завдано українським військовим активам у тилу України третю ніч поспіль.
26 лютого президент України Володимир Зеленський заявив, що з 1 січня по 24 лютого 2024 року російські війська скинули 3203 плануючі бомби на українським містам та позиціям фронту. Раніше ISW оцінював, що російські війська посилили використання плануючих бомб і змогли зробити це особливо ефективно в масштабі, щоб забезпечити безпосередню підтримку з повітря наземним військам в Авдіївці Донецької області, сприяючи захопленню Росією населеного пункту.
