Окупанти можуть випускати ці бомби із глибини понад 60 кілометрів по лінії фронту.
Росіяни у війні проти України використовують модифіковані бомби. Це потужна зброя радянських часів і без західних винищувачів, українські сили навряд чи можуть протистояти їм. Ці бомби на базі наявних у величезній кількості на російських складах радянських авіабомб росіяни навчилися модифікувати лише на цій війні, скопіювавши західні JDAM, які надавалися Україні в рамках військової допомоги. Через просту та відносно дешеву переробку, росіяни модифікують авіабомби у величезних кількостях, усеюючи ними лінію фронту та прифронтові населені пункти. Ці бомби стали основною причиною виходу українських військ із Авдіївки. Розширення застосування крилатих бомб збіглося із заморожуванням Республіканської партією США допомоги Україні та деградацією у зв’язку з цим її систем ППО.
Як пише The Times, президент РФ Володимир Путні, незважаючи на численні невдачі на полі бою в Україні, покладався на комбінацію дорогих ракет і дешевих безпілотників, щоб атакувати Україну з безпечної відстані, але модифікація авіабомб радянської доби дозволила їм “планувати” до своєї мети під керуванням Базові супутникові навігаційні системи – це дозволило Росії отримати повітряний контроль над містами і селами Донбасу.
Росіяни можуть випускати ці бомби більш ніж за 60 кілометрів по лінії російського фронту та вражати ними ціль за лічені хвилини, що ускладнює їхнє знищення українськими засобами протиповітряної оборони.
Плануючі бомби залишаються неточними: літак скидає її за курсом мети, далі вона планує до неї, а опинившись над метою бомба пікірує до неї. При досить сильному бічному вітрі бомба, що планує, може відхилитися від курсу і вже ніколи його не повернутися.
“Але для більшої точності плануючих бомб, російські пілоти повинні підлітати на небезпечно близькі до лінії фронту відстані, ризикуючи бути збитими засобами української протиповітряної оборони”, – йдеться у повідомленні видання.
Крім того, для Росії немає обмежувального фактора, коли справа стосується самих плануючих бомб, і розрахунок зводиться до того, чи готові вони ризикувати літаками.
Україна також має пристойний запас радянських авіабомб (хоча Росія до війни вибила богато українських складів боєприпасів), які також могли б бути модифікованими для поразки тилових і фронтових цілей. Але цей процес не запущений чи недостатньо розвинений.