Залп

Перший заступник Міністра оборони України генерал-лейтенант Іван Гаврилюк наголосив, що потужна безпекова допомога Заходу буде вирішальною для здатності України протистояти та перехопити ініціативу на полі бою.

Гаврилюк також поставив під сумнів думку про те, що російські війська зможуть нескінченно довго підтримувати послідовне поступове просування, яке підтримує теорію російського президента Володимира Путіна про перемогу у війні на виснаження в Україні.

9 липня Гаврилюк опублікував статтю «Які чинники дозволять Україні провести контрнаступ», в якій стверджує, що Україна має оскаржити ініціативу та провести контрнаступ, щоб нейтралізувати спроби Кремля затягнути війну та збільшити витрати Росії на це, та змусити її до справедливого миру на умовах України. Гаврилюк заявив, що Україна може оскаржити ініціативу, якщо вона посилить бойові бригади особовим складом, боєприпасами та технікою, а саме укомплектує та озброїть нові бригади. Гаврилюк також зазначив, що для України критично важливим буде створення і послідовне поповнення резервів і достатньої підготовки нових кадрів. Гаврилюк підкреслив, що безпекова допомога Заходу буде критично важливою для визначення того, в якому масштабі Україна зможе досягти цих завдань, і закликав до збільшення систем протиповітряної оборони, артилерійських снарядів і можливостей удару дальньої дії для посилення боєздатності та оперативних можливостей України. Україна вирішує свої проблеми з живою силою та вже формує кілька нових бригад, але здатність України озброїти ці бригади буде визначальним фактором для того, як, коли та в якому масштабі Україна може направити їх для підтримки потенційних контрнаступальних операцій. Поточна звітність свідчить про те, що Україна не зможе повністю оснастити всі нові заплановані бригади без прибуття додаткової допомоги Заходу у сфері безпеки. Західна безпекова допомога, яка забезпечує українські сили необхідним обладнанням і зброєю в масштабі, часі та регулярності, необхідні для операцій зі звільнення значних територій окупованої України, залишається єдиним вірогідним шляхом для зменшення поточної прихильності Путіна знищенню української державності та ідентичності.

Українські сили вже намагаються оскаржити ініціативу на полі бою в обмежених і локалізованих контратаках на тактичному рівні, підкреслюючи, що поточний стан позиційної війни вздовж лінії фронту не є нескінченно стабільним, вважають аналітики ISW. Прибуття західної допомоги на лінію фронту дозволило українським силам стабілізувати критичні ділянки фронту, а українські сили здійснили тактично важливі та успішні локалізовані контратаки на півночі Харківської області та в напрямку Кремінної (в районі кордону Донецької та Луганської областей) починаючи з середини травня 2024 р. Українські сили ще не проводять контратак у такому масштабі, який необхідний для захоплення ініціативи на полі бою, але ці тактичні українські контратаки збільшують витрати, які покладаються на російські сили за те, що вони продовжують дотримуватись своєї повільної, жорсткої теорії заздалегідь. Наприклад, українські контратаки на півночі Харківської області змусили російські війська передислокувати окремі російські елементи подалі від місця, де гіпотетично мав би бути їхній централізований командний склад — ISW помітив, що Росія перекинула елементи 810-ї морської піхотної бригади (Чорноморський флот) і батальйон тактичного група 9-ї ОМСБр (1-й армійський корпус ДНР) на північ Харківської області в середині червня, тоді як інші частини 810-ї ОМСБр і 9-ї ОМСБр залишилися під Кринками Херсонської області та під Торецьком Донецької області відповідно, де вони воювали деякий час. ISW також нещодавно оцінив, що російське військове командування відокремлювало та розгортало частини російських повітряно-десантних формувань на лінії фронту — за повідомленнями, елементи 137-го полку ПДВ 106-ї дивізії ВДВ воюють у Херсонській області, тоді як інші елементи полку ведуть бої під Сіверськом Донецької області. Розрізнене розгортання елементів одного більш широкого формування є вагомим показником того, що російські сили починають відчувати тиск українських контратак — підкреслюючи, що лінія фронту не така статична, як її оцінює Путін. Проте здатність України здійснювати більш потужні та організовані контратаки продовжує залежати від постійної військової підтримки Заходу.

Гаврилюк оцінив, що Росія зіткнеться з середньо- та довгостроковими проблемами з економікою та оснащенням, які перешкоджатимуть здатності російських військових нескінченно зберігати ініціативу на ТВД, підтримувати послідовний наступальний тиск, який призводить до поступового повзучого просування, і виграти війну на виснаження. Гаврилюк заявив, що російські сили все ще зберігають значну перевагу в артилерії, бронетехніці та живій силі над українськими силами, і що Україні не вистачає ефективних контрзаходів для погіршення можливостей російської авіації, які сприяють російському тактичному просуванню. Гаврилюк заявив, що російські війська використовують ці переваги та ініціативу на театрі дій, щоб посилити та підтримувати темп своїх наступальних операцій, щоб виснажити українські сили та не дати Україні накопичити живу силу та матеріальні засоби, необхідні для боротьби з ініціативою. Він оцінив, що російські війська не досягнуть значних успіхів у майбутньому, але нинішня позиційна війна підходить для спроби Кремля затягнути війну та переконати Захід у неможливості перемоги України. Оцінка Гаврилюка узгоджується з оцінкою ISW про стратегічний розрахунок Путіна, його бажання затягнути війну та його спроби переконати Захід залишити Україну без допомоги. Путін і російське військове командування, ймовірно, розглядають збереження ініціативи як стратегічний пріоритет і вважають, що Україна не зможе проводити будь-які оперативно значущі контрнаступальні операції, поки Росія буде підтримувати послідовний наступальний тиск на Україну.

Гаврилюк поставив під сумнів перспективи Росії нескінченно підтримувати наступальний тиск, проте, припустивши, що Росія досягла межі для мобілізації свого військово-промислового комплексу (ВПК) для підтримки військових зусиль. Росія, ймовірно, зіткнеться з обмеженнями людського капіталу та ланцюга поставок у середньостроковій перспективі, що не дозволить Кремлю поступово мобілізувати російський ВПК, як це робилося досі, ставлячи Путіна перед більш політично складним економічним вибором, якщо він вважатиме подальшу економічну мобілізацію необхідною. Гаврилюк заявив, що Росія виробляє недостатньо, щоб покрити поточні втрати військової техніки в Україні, дедалі більше покладаючись на скорочувані запаси переважно радянської техніки та стаючи все більш залежною від іноземних партнерів щодо військової техніки. Росія значною мірою покладалася на оновлення обладнання радянських часів для розширення оборонної продукції, і зростаючі обмеження на доступне боєздатне обладнання створять проблеми для підтримки російських операцій в Україні в середньо- та довгостроковій перспективі. Українські сили, які накопичили живу силу та матеріальні засоби, необхідні для важливих з оперативної точки зору контрнаступальних операцій, можуть використати збої, які спричиняють навіть тимчасові обмеження російського обладнання, щоб оскаржити та перехопити ініціативу на полі бою. Гаврилюк оцінив, що російські сили зіткнуться з меншою кількістю викликів живої сили, хоча навіть нинішня здатність Росії генерувати стільки нового особового складу, скільки втрат на полі бою, призводить до кульмінаційних моментів – періодів тимчасового перегрупування та відновлення та нижчого темпу наступу, – що надасть можливості для достатньо підготовлених українських сил змагаються та перехоплювати ініціативу на полі бою.

Сформульована Путіним теорія повільної, важкої перемоги в Україні, зокрема, базується на прийнятті постійно високих показників втрат, прикладом чого є повідомлення про втрати Росії під час двох недавніх наступальних зусиль. У своїй статті від 9 липня Гаврилюк стверджував, що російські війська зазнали 5000 втрат лише в районі Часів Яру, ймовірно, маючи на увазі мікрорайон Канал (єдиний район східного Часового Яру, який зараз контролюють російські сили). Мікрорайон канал становить приблизно три квартали завширшки та три квартали завдовжки, і втрата 5000 особового складу на такому невеликому шматку території свідчить про те, як російські війська ведуть свої наступальні операції вкрай виснажливо.

Начальник штабу Харківської групи військ України Віктор Солімчук також повідомив 10 липня, що російські війська втратили (вбитими, пораненими або полоненими) 91 відсоток особового складу, який вони залучили до бойових дій (це, як повідомляється, приблизно дорівнює чисельності особового складу дивізії) на півночі Харківської області з початку наступу Харківської області з початку травня 2024 р. Солімчук також зазначив, що наступальні зусилля росіян у Вовчанську Харківської області суттєво послабили 138-му мотострілецьку бригаду (6-та загальновійськова армія Ленінградського військового округу). Нещодавно українські та західні джерела повідомили, що 83-я повітряно-десантна бригада ПДВ зазнала таких руйнівних втрат у Харківській області, що вже не є боєздатною. ISW не може незалежно перевірити ані українські, ані західні оцінки російських втрат, але нещодавнє збільшення повідомлень про те, що цілі російські підрозділи стають неефективними через втрати, підкреслює тактику, на яку покладаються російські війська, щоб реалізувати путінську теорію повільної, поступової, важкої перемоги в Україні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − 4 =