Нинішня війна показала, що диктатура, де рішення ухвалюються одноосібно, здатна витримувати протистояння, використовуючи гібридні методи, пов’язані з виборчими процесами, на тривалому проміжку часу. Шляхом підкупу, інформаційних атак, прямого втручання у виборчий процес, диктатори можуть намагатися “допомогти” прийти до влади на чергових виборах у ворогуючих країнах “своєму” кандидату, і за його допомогою повернути хід війни у вигідне для себе русло.
Для уникнення цього в демократіях має бути розроблена відповідна, однозначно трактована законодавча база.
Сьогоднішній спіч російського диктатора путіну на другий з початку повномасштабного втручання “прямої лінії” не вперше показав його спроби намацати слабину в українському законодавстві щодо легітимності президента Зеленського. Путін неодноразово порушував питання про “нелегітимність” українського президента. Цього разу він обґрунтував своє небажання вести переговори із Зеленським нібито “нелегітимністю” глави української держави. На той час, з початку повномасштабного вторгнення, з великою ймовірністю не без допомоги росії, в деяких європейських країнах за допомогою виборів змінилася влада, яка стала більш тяжіти до диктатури, ставитися з розумінням до кремлівського режиму. Ці процеси продовжуються. Підтримка України ніби залишається, але все більше політиків на Заході схиляються до умиротворення агресора, пропонуючи Україні поступитися йому своїми територіями заради миру.
Зрозуміло, що сьогодні путіну не потрібні переговори з непоступливим Зеленським, він готовий чекати, доки на Заході не дозріє нове покоління “чемберленів”, здатних переломити своєю більшістю перебіг подій на користь кремля. Разом із путіним готові чекати і самі росіяни, переважно підтримуючи свого диктатора у війні за захоплення України – вони готові й надалі вмирати за ідею крадіжки чужих територій. Ідея колоніалізму виявилася близькою росіянам, багато з яких самі живуть у злиденних убогих колоніях, віддаючи їх ресурси метрополії (Московії). Кого підставити замість Зеленського у разі удачі – у путіна є ціла обойма.
Днями лідер забороненої проросійської партії ОПЗЖ Юрій Бойко нагадав про себе, сподіваючись на перемогу у виборах найближчим часом. Він заявив про “радикалів”, які “зносять пам’ятники” і не пускають людей до церкви (маючи на увазі РПЦ МП, яка залежить від шаленої московської попівщини, що благословляє зброю, яка вбиває українців, у тому числі ядерну). Путіну будь-що потрібні саме такі переможці на українських виборах, які зсередини здатні поставити Україну перед ним на коліна.
Сьогоднішній черговий випад з боку путіна у бік Зеленського в контексті можливих переговорів про закінчення війни – спроба знову розбудити дискусії про трактування в українському законодавстві про повноваження президента і тим самим посіяти розбіжності в українському суспільстві та тягнути час, чекаючи на розворот Заходу (особливо США) ближче до його позиції.
ZpTown