Влада Республіки Корея на тлі посилення Росією Північної Кореї та охолодження відносин з трампівською адміністрацією США (збільшення торгових тарифів, вимога в рази збільшити оплату американського контингенту та інше) змушені шукати можливість виживання в оточенні недружніх держав.
Саме тому керівництво Республіки Корея ініціювало масштабний перегляд політики щодо КНДР, перейшовши до пошуку практичних шляхів зближення, зниження напруженості та мирного співіснування. Чинний президент Південної Кореї Лі Чже Мен та його адміністрація прагнуть відновити діалог без попередніх умов.
Лі Чже Мен офіційно запропонував КНДР розпочати переговори про заміну багаторічної угоди про перемир’я 1953 року на повноцінний мирний договір, щоб офіційно завершити Корейську війну. У новій Білій книзі по об’єднанню уряд Південної Кореї змістив пріоритети: замість ідеї негайного об’єднання чи «поглинання» Сеул визнає суверенітет та політичну систему Півночі, прагнучи моделі стабільного співіснування двох незалежних держав. Міністр об’єднання Південної Кореї Чон Дон Ен запропонував Пхеньяну провести прямі зустрічі для уточнення проходження військової демаркаційної лінії (ВДЛ) на місцевості, щоб уникнути випадкових інцидентів та зіткнень. Сеул готовий виступити посередником у відновлених прямих переговорах між КНДР та Вашингтоном.
Тим часом, посилений російськими військовими технологіями та грошима голова КНДР Кім Чен Ин законодавчо закріпив за Південною Кореєю статус «головного ворога», знищив органи міжкорейського співробітництва та ігнорує пропозиції Сеула, роблячи ставку на військовий союз з Росією та пряме ядерне стримування.
Однак, прагнучи балансувати серед ворогів, Південна Корея відправила в липні-серпні до Росії 176 000 тонн палива, переважно дизельного, з використанням танкерів російського тіньового флоту.
Хто знає, чи поставили Путін чи Кім Чен Ин умови Лі Чже Мену – припинити співпрацювати з Україною?
Саме тому уряд Південної Кореї створив фальшивий скандал, який атакує Зеленського через північнокорейських військовополонених.
Якщо вірити українській владі, договору про будь-яку секретність передачі північнокорейських військовополонених Пывденної Кореї не існує. Південна Корея заявляє, що була усна домовленість. Але чи вона була? Адже несолідно виносити на публіку заяви про якісь домовленості, якщо їх не існує на папері.
Хоча українське МЗС передало вибачення Корейській Республіці, там вважають, що цього мало і натякають про можливе відкликання посла з Києва або скорочення свого дипломатичного представництва.
Це, напевно, стане остаточним розворотом Південної Кореї у бік авторитарних держав.