Адміністрація американського президента Дональда Трампа хоче отримати оплату за раніше надану Україні грантову допомогу, більш ніж удвічі завищивши її раніше оголошену вартість.
Питання про порядність у міжнародних відносинах, вочевидь, недоречне.
Угода про “рідкоземельні мінерали”, як повідомляється, передбачає володіння українськими надрами та портами та отримання оплати за їх використання до спільного фонду, 2/3 якого належать США, доки загальна сума не досягне $500 млрд. При цьому, не передбачається розробка родовищ американською стороною – її завдання підраховувати прибуток. Є багато питань щодо такої принизливої угоди, яка суперечить ст. 13 Конституції.
Найважливіше, відмовившись від подальшого надання грантової військової допомоги, США не передбачає у цієї угоді її надання за рахунок вартості надр.
Збройним силам України без військової допомоги США буде дуже важко протистояти російським загарбникам.
Змінивши президента, Америка зробила розворот у бік путінської росії, встромивши ніж у спину Україні.
Якщо президент Трамп не захопить владу в США, створивши собі законодавчі та інформаційні умови для «переобрання» на третій термін, як це зробили його літні колеги Сі Цзиньпин і Путін, після його відходу в 2029 році є можливість переграти умови цього кабального договору, якщо зараз змусять президента Зеленського підписати його.
Можливість скасувати договір, підписаний з примусу, у міжнародному праві є.
Основні способи скасування або перегляду таких угод:
1. Недійсність договору (анулювання)
– Якщо угода була укладена під примусом (coercion), погрозами або силовим тиском, вона може бути визнана недійсною на підставі Віденської конвенції про право міжнародних договорів (1969).
– Недійсними вважаються договори, укладені під загрозою застосування сили або внаслідок військової окупації (ст. 51-52 Віденської конвенції).
2. Розірвання чи вихід із договору
– Якщо в договорі передбачені умови для виходу з нього, держава може офіційно розірвати угоду, дотримуючись цих умов.
– Якщо умови виходу не обумовлені, можна спробувати обґрунтувати розірвання через зміну обставин (clausula rebus sic stantibus) – принцип, який допускає розірвання договору за кардинальних змін умов його виконання (ст. 62 Віденської конвенції).
3. Визнання договору незаконним у національному праві
– Держава може відмовитися дотримуватися договору, якщо його визнали такою, що суперечить конституції або основам правопорядку (у нашому випадку порушується ст. 13 Конституції, яка стверджує, що надра належать народу України (а не США)).
– Суди можуть анулювати угоду, якщо її укладання порушило внутрішні процедури ратифікації.
4. Дипломатичний перегляд чи переузгодження
– Можна домагатися перегляду умов через дипломатичні переговори, особливо якщо договір визнано несправедливим.
– В історії були випадки, коли нав’язані договори (наприклад, репарації або територіальні поступки) скасовувалися через нові угоди.
5. Примус до перегляду через міжнародні інституції
– У деяких випадках можна звернутися до Міжнародного суду ООН, Європейського суду з прав людини або арбітражних інстанцій, якщо договір порушує міжнародні норми.
6. Одностороння відмова від виконання (але це ризиковано)
– Деякі держави просто відмовляються дотримуватися несправедливого договору, що може призвести до міжнародних санкцій або військових конфліктів.
Приклади з історії:
• Версальський договір (1919) – Німеччина пізніше досягла його перегляду.
• Китай та нерівноправні договори XIX століття – Пекін відмовився їх визнавати у XX столітті.
• Радянський Союз та договори з царською Росією – більшовики анулювали «нерівноправні» угоди.
Якщо США після правління Трампа повернеться в демократію, а не скотиться в авторитаризм, Україна має шанс переглянути кабальний договір, якщо він зараз у примусовому порядку буде підписаний Україною.