Українські сили нещодавно просунулися або утримують позиції на Гуляйпольському напрямку.
Про це йдеться в аналітиці американського Інституту вивчення війни (ISW).
Українські сили, ймовірно, утримують позиції на південь від Воздвижівки (на північний захід від Гуляйполя) та контролюють Лісне, Рівне, Долинку та Копані (усі на північний захід від Гуляйполя) – райони, де російські війська або просунулися, або заявили про просування, згідно з геолокаційними відеозаписами, опублікованими 5 вересня та, ймовірно, знятими в середині серпня 2026 року.
Український військовий спостерігач Костянтин Машовець 6 вересня зазначив, що українські сили, ймовірно, контролюють район на захід від лінії Воздвижівка – Верхня Терса (на північний захід від Гуляйполя).
За останні кілька місяців російські війська досягли тактично значних успіхів на Гуляйпольському напрямку, але темпи просування російських військ залишаються повільними і можуть сповільнитися ще більше.
Машовець повідомив 6 вересня, що з весни 2026 року російські війська просунулися від семи до восьми кілометрів і до 11 кілометрів на північ і захід від Гуляйполя. Він заявив, що російські війська захопили Мирне та Лугівське (обидва на південний захід від Гуляйполя); досягли південно-східної околиці Воздвижівки та лінії Цвіткове-Криничне (на схід від Верхньої Терси); і просунулися на відстань 1,5 кілометра від Гуляйпільського (на південний захід від Гуляйполя) зі сходу. Звіти Машовця вказують на те, що російські війська, ймовірно, також захопили Святопетрівку, Староукраїнку та Залізничне (усі на схід і південь від лінії Цвіткове-Криничне), Варварівку та Прилуки (обидва на північний схід від Цвіткового). Машовець повідомив, що російські війська також проникли за межі цих просунутих територій, зокрема у межах Воздвижівки, Верхньої Терси та Гірке (на захід від Гуляйполя); на південь Добропілля (на північний захід від Гуляйполя), Гуляйпільське та Верхню Терсу; на схід від Нечаївки (на північ від Гуляйполя та на південь від Олександрівки); на північний захід від Лугівського (на південний захід від Гуляйполя та на південний схід від Оріхова), а також поблизу Піщаного (на північний захід від Нечаївки) та Чарівного (на південний захід від Гуляйпільського); та між Червоною Криницею та Єгорівкою (обидві на південний захід від Гуляйполя та на північний схід від Оріхова).
Нездатність російських військових зосередитися на наступі на Оріхів із заходу та нездатність підтримувати наступальні операції на захід від Гуляйполя, ймовірно, обмежуватимуть темпи їхнього просування.
Машовець заявив, що російські війська зосередили достатньо особового складу та засобів для наступу на Оріхів, але розбіжні російські зусилля на північ вздовж річки Гайчур розширюють лінію фронту та розбавляють концентрацію сил для наступу на Оріхів, обмежуючи його ефективність. Машовець зазначив, що російське командування, ймовірно, передислокувало елементи 127-ї мотострілецької дивізії (5-та загальновійськова армія Східний військовий округ) з району на захід від Гуляйполя для підтримки операцій на північ від Гуляйполя, ймовірно, маючи на увазі сусідній напрямок Олександрівки, де українські війська контратакували. Машовець зазначив, що українські війська продовжують контрнаступальні операції на напрямку Олександрівки — безпосередньо в тил російських військ на напрямку Гуляйполя — і що будь-яке подальше просування може перешкодити цьому російському наступу. Машовець зазначив, що російські війська не змогли підтримувати стабільний темп просування на захід від Гуляйполя, оскільки цим силам час від часу потрібно перегруповуватися та відпочивати.
5 та 6 вересня російські війська продовжували обмежені наступальні операції на заході Запорізької області, але не досягли підтвердженого просування. Російський мілблогер стверджував, що російські війська просувалися на південь від Оріхова, у південній Преображенці (трохи північніше Оріхова), а також на півдні та півночі від Малої Токмачки (на південний схід від Оріхова).